Частина 3.

- Що вам відомо про істинні пари? – примруживши очі, поцікавився Ален.

- Нічого, – відказала коротко.

- Так і думав! – чоловік відкинувся на спинку свого крісла і почав неясно: - Дракони – створіння з абсолютно відмінними від людських законами магії та моралі, фізичними особливостями, культурою та традицією…

- Я це й так знаю, можна коротше, – часу на безсенсові теревені витрачати не хотілося.

- Ми не можемо безперервно закохуватися в різних осіб, будувати й руйнувати шлюби, перебираючи партнерами. Кожному дракону доля дарує лише одну половинку, з якою той може прожити щасливе життя, створити сім’ю й народити дітей.

- І як це все стосується мене? – запитала з підозрою на щось нехороше.

- Понад півтора століття я провів на самоті, втративши будь-яку надію на щастя. Проте зустріч із вами стала доленосною. Ви – моя обраниця, та сама єдина істинна пара.

Е-е-е... Добре, що я сиджу. Ні, не добре, краще приляжу.

- Що з вами? – поцікавився сконфужено чоловік.

- Мені здається, на сьогодні я трошечки перевиснажилася. Слухові галюцинації з'явилися.

- Ви все правильно почули. Розумію, як важко це усвідомити, проте тепер ви не будете сумніватися в моїх намірах. Захищати вас – мій інстинкт. Усі дракони прагнуть бути поруч зі своїми самками…

- Ох-ох-ох… Стривайте, дорогенький! Я не ваша самка! – від обурення прийняла попередню позу, втупивши у компаньйона злий погляд: - Я навіть не дракон.

- Це не має значення, – недбале.

- Ще як має, бо, на відміну від вас, я можу закохуватися в інших чоловіків! І змусити себе бути з нелюбом не можу. Вже пробачте, але так склалися обставини, що я ціную на сам перед свої почуття й бажання. Ваші мені не цікаві.

- Ви навіть не дали мені шансу, – нахмурився генерал.

- Мене ви теж хочете його позбавити, – зазначила резонно, боязко поцікавившись: - Хто ще знає про те, що ви мені розповіли?

- Ваші батьки й імператор, – спокійно відповів лорд Редвейн.

Всередині все затремтіло від люті та хвилювання. Скільки всього цікавого викрив цей вечір! Зате тепер мені цілком зрозуміла татова поведінка: ось чому він так яро підтримував генерала! А що, дуже навіть крутий розклад виходить: зять, охорона й помічник у розслідуванні в одній персоні! Навіть мотиви дядька Геральда зрозумілі: міждинастичний шлюб забезпечить імперію довгою мирною угодою і додатковою військовою підтримкою. Добре влаштувалися, нічого не скажеш! Проте плани я їм таки зіпсую.

- Ви ж розумієте, що я не дозволю собою керувати, – зітхнула важко.

- Я й не збирався, ба більше – залишу за вами цей вибір. Одначе зроблю все, щоб він зупинився на мені, – хитро всміхнувся чоловік.

- Це ми ще побачимо.

- Тільки прошу не бути такою категоричною, як ви є зараз. Дозвольте нам познайомитися ближче. Своєю чергою, обіцяю не проявляти нав’язливість, – всміхнувся лорд.

- Я подумаю, – пообіцяла, - адже в мене ще залишилося кілька запитань.

- Моя черга запитувати, – нагадав він мені, що розмова тільки почалася, і що не лише я прагну втамувати свою цікавість.

- Прошу, – дозволила.

- Хто ваш таємничий обранець?

- Професор, чийого імені я ще не знаю, – всміхнулася мрійливо. - На днях ми випадково зіштовхнулися у дворі бібліотеки.

- Тобто ви навіть не знайомі? – здивовано здійняв брови генерал.

- Фактично – ні. Але, мені здалося, тієї миті між нами спалахнула маленька іскра.

- Вам тільки здалося, – скривився Редвейн.

- Говорите так, бо ревнуєте, – фиркнула.

- Факт, – не став заперечувати Ален. - Яке наступне запитання?

Наступним було те саме ведіння, яке мене так сильно налякало тоді на острові. Я прямо запитала, чи не Ален, часом, убив одну з жертв, та чи причетний він у цілому до серії цих страшних убивств. Чоловік такого очевидно не чекав, тому разом нахмурився й не надовго задумався. Він відвів погляд у бік, побарабанив пальцями по столу, після чого з важким зітханням мовив:

- Те, що ви бачили, було частиною імперського плану, спрямованого на перехоплення хансерійського шпигуна, котрий тієї ночі, за даними наших секретних агентів, збирався передати ворогу таємну інформацію щодо південно-західних підводних печер із родовищами кристалів-поглиначів. Імператор може підтвердити, але ви й без того розумієте, що я не брешу. Наперед попрошу не ставити питань на цю тему, бо операція знаходиться під грифом «конфіденційно». Не хочу ставати політичним зрадником.

- Гаразд, – кивнула розгублено. - Запитуйте далі.

- Чому ви так вороже налаштовані? Чому ненавидите мене? І не треба заперечувати, я це чітко відчуваю.

- Думала, ви причетні до вбивств, – знизала плечима. - Ваша підозріла поведінка й моє ведіння давали серйозні підстави для сумнівів у ваших помислах.

- Що ж, логічно, – погодився чоловік. - Але вкотре повторю: я вам не ворог і зла не заподію.

Далі розмова плавно перетекла до мого дару: я поділилася власним досвідом і відчуттями з використання магії, не забувши розпитати генерала і про його диво-здібність, нещодавно мені продемонстровану. Як виявилося, лорд Редвейн може лише зі мною практикувати трюки управління чужою магією, бо я – його пара, отже між нами з народження існує якийсь незрозумілий зв’язок. З одного боку, це принесло мені значне полегшення, з іншого ж я почала відчувати певне напруження: не хотілось би, щоб колись цей чоловік спрямував мою магію проти мене ж. Його словам про те, що він мене й пальцем не зачепить, чомусь, не сильно вірю. Надто казково звучить уся ця його історія. Спершу перевірю інформацію про істинні пари у книгах, а вже тоді робитиму розумні висновки. І не варто мені нагадувати, що на нас закляття правди! Наука – у пріоритеті. Довіряй, та перевіряй, як то кажуть.

Отже, просиділи ми так за розмовами до пізнього вечора. Чоловік оплатив вечерю і чесно довіз мене до академії, навіть до дверей нової кімнати провів під зацікавленими поглядами студенток. Скажу одразу, я була проти такої сумнівної честі, але позбутися компанії генерала не вдалося, тож я просто змирилася. Завтра з особливою цікавістю послухаю нові чутки про мою скромну персону. А на сьогодні вже годі активності. Спати, спати і ще раз спати. Головне, щоб завтра мене не викликали відповідати, бо практичні не готові від слова зовсім. Ох, боюся, з усіма цими розслідуваннями й вечірніми посиденьками втриматися у п’ятірці найкращих буде важко.