Трішки про мене

Мене знати Софія. Татко мене називав - Софі. Я часто згадую свого покійного тата. Він був високий, мужній, сміливий, але в дома міг запросто дивитися зі мною мелодрами і плакати. Він був для мене всім: батьком, наставником, другом та навіть мамою він також для мене був. Моя мама, навіть бридко називати цю жінку матір'ю , зрадила тата і, забравши з собою всі кошти, втекла з коханцем. Мені тоді було 3 роки. А через 3 роки мене покинув і тато. Він потрапив в аварію. Аварія була страшною. Один автомобіль влетів в авто тата і через силу удару воно вилетіло в ріку. Таткового тіла так і не знайшли. В іншому автомобілі була сім'я Короленків. Вони були нашими сусідами. Я дружила с Марійкою, донькою тітки Дарини і дядька Романа, але після аварії я її не бачила. Батьки її також загинули. Напевно її теж забрали до притулку. 

Зараз мені 18. Я прожила в дитбудинку дванадцять років. Люди там були нестерпними, як і умови проживання. В 13 я познайомилась з хлопцем - Ростиславом. Я відразу закохалася. Він обіцяв, що як тільки мені буде 18 ми будемо разом. В день мого дня народження ми справді були разом і ніч і день. Від дитбудинку мені дали двох-кімнатну квартиру і Ростик сказав, що потрібно ту квартиру здавати в оренду. Сказав, що я з ним буду жити. Я погодилась. Він переписав квартиру на себе. Сказав, що сам буде займатися квартирою, а я була не проти, бо довіряла. Хаха наївна дурепа. Через місяць спільного проживання він викинув мене на вулицю як непотрібне щеня. Він використав мене. Квартиру продав і з великою сумою грошенят поїхав на курорт. А я : без житла, без грошей, без знайомих залишилася на вулиці. Декілька днів я ходила по місту. Були сильні морози, а я була в весняній куртці. І однієї ночі мені все осточортіло. Я далі не могла так жити. Я вирішила здатися. Йшла до моста, який забрав тата. Я знала, що я роблю. Я не жаліла би. Я хотіла хоч щось зробити для себе в той день, тому і зайшла в магазинчик Морозива, але ні, не вийшло. Той хто врятував мене ще пошкодує. Я ж справжнісінький магніт для проблем. 

В мене був жар. Я марила, але все чула. Чула голос лікаря і чула голос хлопця. Так, того самого ангела) 

Потім здасться лікар пішов. Я відчула як хтось сів біля мене на ліжко. Зрозуміло, що це був він. Він трішки нахилився надімною і прошепотів :

• -Якщо потрібно буде, я буду все життя тебе ловити.