Глава 7 "Шлях до істини"

На годиннику була шоста година вечора, всі ми сиділи в кабінеті інспекторів (на мій превеликий жаль, і до речі, не тільки на мій, Олівія теж була) і планували операцію із затримання сеньйора Лінсванда.

-І так збори починаються о восьмій годині, зараз шість. На підготовку в нас усього 2 години. -сказала Ешлі подивившись на наручний годинник.

-Нічого, встигнемо.

-Місце зборів розташоване досить далеко. Потрібно буде виїхати десь за сорок хвилин до початку всього цього "дійства".

-Мені здається, що це все якась пастка. Пропоную взагалі нікуди не їхати. -говорила Олівія.

-А раптом ні? Упустимо злочинців і, можливо, наступну жертву, а ще й персні. -промовила Еліс

-Потрібно ще, по-перше, сходити в збройову кімнату, а по-друге знайти наші бронежилети.

-Сходимо, знайдемо. Нам, до речі, ще ж потрібен план приміщення, в якому все й відбуватиметься. 

-Зараз сходжу до цих фанатиків скажу їм, щоб намалювали. -сказала Ешлі й вийшла з кабінету. 

Через 20 хвилин Ешлі повернулася назад, разом із намальованим планом приміщення. Обговоривши ще деякі деталі справи, ми пішли до збройової, там вибрали собі зброю і там же знайшли бронежилети. До 19.20 ми займалися своїми справами, хто експертизами, хто написанням звітів. І рівно без сорока хвилин восьма ми вже були на службовій парковці. Я, Ешлі та Еліс поїхали за адресою, яку дав нам той сектант, на моїй машині, а Данте, Сільвіо та Олівія на автомобілі Данте добиралися. Також за нами поїхали дві машини з поліцейськими (на випадок, якщо знадобиться допомога). Доїхали ми за 35 хвилин, і я припаркувала машину там, де ми домовилися. Через дві хвилини там же припаркував свою машину і Данте. Неподалік припаркувалися і дві машини з підмогою, вони були там нібито в засідці. Я, Ешлі, Еліс, Сільвіо, Данте й Олівія вийшли з автомобілів і пішли до чорного входу в будівлю (будівля була дуже старою і в деяких місцях навіть "розсипалася"), добре, що Ешлі вдалося дізнатися у цих сектантів план приміщення. Зайшовши в будівлю і увімкнувши ліхтарики, ми побачили ось це: стару запорошену шафу з якимись скриньками. І ще там просто жахливо смерділо, це був запах трупа, що розкладається. Ми вирішили повернутися туди і дізнатися, що там у скриньках пізніше. Пройшовши невеликим коридором, ми знайшли сходи і спустилися ними вниз. Йдучи вузькими запиленими коридорами, ми чули чиїсь голоси. Розібрати, що говорили, не представилося можливим. Від фанатиків Ешлі дізналася, що збори будуть у великому підвальному приміщенні.

-Зараз уся ця секта просто під нами. -говорила Ешлі.

-Ага, головне, щоб тут підлога не провалилася. -пожартувавши, сказала Еліс.

-До речі, вся ця будівля перебуває в аварійному стані. Тож жарт про провалену підлогу цілком може стати реальністю.

-Будемо сподіватися, що ми все ж таки не провалимося і не впадемо цим сектантам на голови.

Що далі ми йшли, то голосніше ставали голоси. І ось за 5 хвилин ми дійшли до дерев'яних дверей, з-за яких долинали ті самі голоси. Тепер уже можна було розібрати, що вони говорили. Велика кількість людей знову і знову повторювали "Слава Богам, шлях до істини кривавий і жорстокий". Ешлі трохи привідкрила дерев'яні двері, і ми побачили великий зал, у якому перебувало людей 50 приблизно. Вони були в бордових плащах-мантіях з капюшоном і ходили по колу.
Це було щось типу хороводу, а всередині хороводу було ще щось. Але, на наш превеликий жаль, з такої великої відстані ми не могли роздивитися, що там було. І раптово ми помітили, що до цього хороводу підходить якийсь чоловік, він був у чорному плащі - мантії. У руках він тримав клинок, коли він підійшов до хороводу люди зупинилися і трохи розійшлися. Коли ця людина зняла капюшон, нам усе стало зрозуміло, це був Джеральд Лінсванд. Останній живий глава секти.

-Хто ж із вас, брати і сестри, принесе себе в жертву на честь богів? Хто з вас готовий пізнати істину? -голосно говорив Лінсванд.

-Я.

-Це можу бути я.

-Дозвольте мені.

-Виберіть мене.

Десятки людей почали пропонувати себе для жертвопринесення. Якщо чесно, я була шокована, величезна кількість людей були готові зараз же закінчити своє життя заради якогось ритуалу. 

-Що ми будемо робити? -пошепки запитала я.

-Почекаємо трохи, я зроблю попереджувальний постріл, і ми забіжимо туди. -відповіла сестра.

А далі почався жах, Лінсванд все-таки вибрав якогось хлопця для жертвопринесення і повів його в центр того хороводу. А в центрі ми побачили кам'яний постамент, на ньому лежали персні. Ті самі персні, що сьогодні зникли з мого сейфа в лабораторії. Мабуть, у цих сектантів немає заповіді "Не вкради".

-Чи готовий ти брат Луїджі? -запитав Лінсванд у хлопця.

-Так Преподобний. -відповів той.

-В ім'я Богів. -сказав "Преподобний".

-В ім'я Богів. -повторив хлопець.

Щойно Лінсванд зібрався встромити клинок цьому хлопцеві в серце пролунав постріл.

-Руки за голову, це поліція. -крикнула Ешлі, коли ми забігли до зали.

Від несподіванки сеньйор Лінсванд навіть упустив клинок.

-Джеральда Лінсванда вас затримано за підозрою у вбивствах п'ятдесяти людей. -сказав Данте і підійшовши до Лінсванда, одягнув на нього кайданки.

-О, а це, напевно, наше. -говорила я, підходячи до постаменту, на якому лежали персні.

-Сільвіо, повідом, будь ласка, тим, хто сидить у засідці, щоб ішли сюди і допомагали з цими фанатиками.

-Знаєш, мені навіть не зрозуміло, куди ми їх відправимо, у поліцію чи одразу в психлікарню.

-Розберемося. 

-Потрібно ще викликати кілька машин із відділку. Ми з двома машинами підмоги тут не впораємося.

-Викличу зараз. -сказав Данте.

Данте викликав ще кілька машин із відділку. Поки ми їх чекали, відвели затриманого Лінсванда до моєї машини і приставили до нього двох поліцейських, щоб ті не дали йому втекти. А потім повернулися в будівлю і вирішили оглянути ту стару шафу.