Глава 5 "Вбивство друге"

Рівно о пів на сьому ранку я прокинулася від дзвінка будильника, і відчула величезне бажання викинути його у вікно. Я просто ненавиджу рано вставати, була б моя воля, я б вставала о першій годині дня. Але о восьмій ранку мені вже треба бути в лабораторії і займатися експертизами, тож доводиться вставати о 6.30. Вимкнувши будильник, я встала з ліжка і пішла у ванну кімнату.

-Ну і гніздо в мене на голові. -сказала я, розглядаючи в дзеркалі своє, так би мовити, "пом'яте" блондинисте волосся, що стирчить у різні боки.

-Роуз, ти вже прокинулася? -кричала мені сестра зі своєї спальні.

-Так. -крикнула я їй у відповідь.

Коли я закінчила всі свої водні процедури, я переодяглася і пішла на кухню, де вже снідала Ешлі.

-Чайник ще не охолов?

-Ні. - зробивши ковток кави, відповіла сестра.

-Чудово.

Для мене і для моєї сестри кава - це найкраще, що тільки можна придумати зранку. 

-Так, я пішла в душ. -сказала Ешлі допивши свою каву і доївши тост.

Моя сестра пішла в душ, а я заварила собі каву і почала снідати. Через хвилин 40 ми вже були готові виходити з дому. Щойно ми зачинили за собою квартирні двері, як Ешлі подзвонили.

-Слухаю... Адресу скинеш?... Добре, ми вже в дорозі.

-Що вже сталося?

-Сільвіо дзвонив. У нас ще одне вбивство. -кинула Ешлі перед тим як ми спустилися на перший поверх і вийшли з під'їзду.

-Яка адреса? -запитала я, коли ми сіли в машину.

-Via Camilla 9.

-А що там, багатоповерхівка?

-Ні, п'ятизірковий готель "Appartamento da sogno".

-Зрозуміло. Це що, починається дощ чи що? -сказала я, подивившись на лобове скло, куди впало кілька крапель дощу, і ввімкнула двірники.

-Чудово просто, зараз ще злива почнеться.

-Ага, ось тобі і добрий ранок.  

Ми доїхали до готелю за 30 хвилин і, як і думала Ешлі, пустилася просто жахлива злива. По приїзду ми побачили те, чого нам найменше хотілося б бачити. Журналістів, якщо біля місця злочину є журналісти, то це явна ознака того, що незабаром нам почнуть морочити голову і заважати працювати.

-І як нам пройти через весь цей натовп? - зі зітханням запитала мене колега.

-Як-небудь пройдемо.

-Тут злива божевільна, а в нас парасолька хоча б одна взагалі є?

-У бардачку має бути парасолька. - сказала я і Ешлі відкривши бардачок дістала звідти чорну парасольку.

Я припаркувала машину неподалік від готелю, і ми з сестрою вийшли з авто (не забувши, звісно, відкрити нашу єдину парасольку) і попрямували до парадного входу, де вже товпилися журналісти.
-Старший-інспектор Ешлі Грейс. -промовила Ешлі і показала посвідчення, щоб нас пропустили.

-Експерт-криміналіст Розалінд Грейс. - сказала я і зробила те саме, що й сестра.

-Як ви гадаєте, це вбивство пов'язане з убивством Франческо Сальв'єне?

-Вбивця це хтось із секти "Шлях до істини"?

-Ви просто зобов'язані дати інтерв'ю нашому телеканалу.

Запитання журналістів так і сипалися, але нам усе ж вдалося пробратися до входу, не відповівши на жодне з них і не промокнувши через зливу.

-О доброго ранку. -привітався з нами Данте, який чекав на нас біля ліфта.

-Доброго ранку. -сказали майже одночасно ми з сестрою.

Я, Ешлі та Данте зайшли в ліфт і поїхали на четвертий поверх. 

-А в якому номері сталося вбивство? -задала питання Ешлі.

-У 32 номері.

-Записи з камер відеоспостереження є? -запитала я Данте.

-Ні, адміністратор каже, що стався якийсь збій у системі і камери на четвертому поверсі просто вийшли з ладу. -як тільки Данте договорив, ліфт зупинився і двері відчинилися.

Коли ми вийшли з ліфта, ми почули, як у коридорі біля номера зі значком 32, де власне і сталося вбивство, якась жінка кричала ''Репутація готелю зруйнована! '', "Хто тут тепер захоче оселиться?", "А ще ці репортери, тепер весь Рим знатиме про те, що в нашому готелі вбили людину.". Біля цієї обуреної особи стояв Сільвіо, і по його обличчю було видно, що він слухає ці крики вже дуже довго, і втомився пояснювати, що нічого не може зробити ні з репортерами, ні з репутацією цього готелю. Побачивши, що ми вийшли з ліфта, Сільвіо підкликав нас рукою. 

-Я вам повторюю, я нічого не можу зробити, у мене немає таких повноважень. -це було останнім, що сказав Сільвіо, перш ніж зайти назад у номер і продовжити оглядати місце злочину.

-Доброго ранку. Я так розумію ви адміністратор? -запитала жінку старший-інспектор.

-Так я адміністратор, але ранок зовсім не добрий. Готель зазнає просто величезних збитків. А ви хто така? Покличте того, хто веде цю справу, я маю поговорити з цією людиною. -сказала жінка вельми гордовитим голосом.

-Я  старший-інспектор Ешлі Грейс, і я веду цю справу. Про що ви хотіли поговорити? -почувши це, адміністраторка миттєво змінилася в обличчі.

-А так це ви? Ну я хотіла б поговорити про те, що...-далі я не дослухала, про що вони говорили, бо пішла оглядати труп.

Поки Ешлі розмовляла з адміністратором, я покликала до себе Еліс, і ми почали оглядати труп. Цього разу це була жінка на вигляд років 40 і знову клинок у серці.Усе те саме, що і в першому вбивстві. Така ж странгуляційна борозна і така ж колота рана.Як і в минулому вбивстві спочатку її задушили, а потім всадили клинок у серце.

-Ну я так розумію це та друга глава секти Моніка Фаббрі. -сказала я, дивлячись на закривавлений перстень на безіменному пальці вбитої. Точно такий самий перстень ми знайшли на попередньому місці вбивства.

-Саме вона. -підтвердив мої здогадки Данте.

-Хтось вбиває голів секти, ну я думаю очевидно, що мотив убивства помста. У цих фанатиків ворогів має бути багато.-говорила я, підходячи до Данте.

-Значить наступним буде Джеральд Лінсванд. 

-Потрібно знайти його, але як?Хоча стоп, ті фанатики, яких ми затримали вчора, говорили про якісь збори, які будуть сьогодні.

-Треба буде по приїзду до відділку їх ще раз допитати. -зітхаючи сказав інспектор.