Глава 3

Я повний бовдур. Навіщо я поліз з поцілунками. Зрозумів, що не витримаю більше. Вона розпаляла все довкола себе і навіть не помічала цього. Тепер я тебе точно не відпущу моя чорноволоса красуне. 
Так терміново треба охолонути, ще планував працювати сьогодні, а мізки втекли десь за пояс. Тому озеро, холодна кава і праця. 
Цей план пішов коту під хвіст. 
Не встиг дійти до берега, як побачив як з води виходить Яра. І не просто виходить вона була в якомусь хитрому переплетінні мотузочок, які більше підкреслювали ніж приховували. У горлі одразу пересохло і я не вигадав нічого кращого, як заховатися між персиковими деревами, що росли поруч. Сподіваючись, що про мої шпигунські пригоди ніхто не дізнається. Вибравши віконце між гілками, обережно почав спостерігати за місцевим пляжем. 
Дивився, як Яра виходить із води, віджимає зайву воду з волосся і розпускає свою косу. 
В горлі пересохло сильніше, а серце тоненько натякнуло, що може не витримати. Що років підкрадаються, а нервова робота впливає на справи сердешні. А я все дивився, як чорний водоспад вкриває тіло дівчини, ніби закутує в ковдру. Як вона перекидає волосся на один бік. Вона цим рухом ще міцніше заволоділа моїм серцем. Моя князівна от хто вона для. І Яра відвернулася від моєї шпигунської засідки й комусь помахала рукою. 
Так, з ким це моя князівна вітається? Невдоволено подивився в то бік і з полегшенням зітхнув та розжав кулаки, побачивши біляву дівчину, що йшла до Яри. 
Ярослава збирала свої речі, натягнула шорти й на цьому все. Вона що так зібралася до будинку де купа молодиків? Думка забрати її звідти промайнула й міцно поселилася в голові. 
А Ярослава, як знала ще й повернулася до моєї засідки й пильно подивилася на дерева. Посміхнулася і підхопивши сумку пішла до своєї блондинки. 
І коли вже відійшла на достатню відстань я почав спокійно дихати. 
Так, Юро збитися, вона проста дівчина. Ну сподобалося, але ж не треба сходити з розуму через це. 
Ага, Костя б сказав, що я вже того. Пора викликати його з вихідних. 
І так не зібравшись дійти до пляжу я повернув до будинку.
— Яро, що з тобою? — запитала мене Маша, відволікаючи від думок. 
— Та ні все добре, то мене вода розморила. Так, що ти казала планується на вечір? — запитала, як умова зацікавлено. 
А сама згадувала Юру, як так невдало заховався у персиках. Було кумедно його подратувати. Це хижий погляд буде мене переслідувати. Але моя маленька мрія, щоб він побачив мене в цьому купальнику здійснилася. То може ще випаде нагода його розповісти про персики та те що я його помітила ще на дорозі, як він спускався до озера. 
— Ярослава! — гримнула поруч Маша. — Ти мене зовсім не слухаєш! Знову, — з ображеними нотами звучав голос подруги. 
— Пробач, я ту зовсім замріялася.
— Що про хлопців думаєш? 
— Ну майже, але нічого я тобі не розповім.
— Ну Яро! Я ж помру від цікавості, — нила Маша.
— Нічого з тобою не станеться. Тим паче твоя черга ділитися секретиками.
— Та що ділитися Андрій приїхав з якоюсь дівчиною, а мене представив як кращу подругу. От чого він так? — сумні очі дивилися на мене з риторичним питанням.
— Зверни, свою увагу на когось іншого. На твоєму Андрієві світ клином не зійшовся. Он на тебе Сергій, як дивитися і характер в нього ніби нічого.
— Яро! Ти нічого не розумієш! — гримнула на мене Маша й ображено пішла до будинку. З якого лунала музика та веселі голоси.
— Ну звісно, я нічого не розумію. А може навпаки, бачу більше ніж ти, — буркотіла я собі під носа. 
От не розумію, що вона в нього так вріпилася. Він же тільки використовує її, коли йому це вигідно. А Маша кожен раз біжить рятувати, цього Андрія по дзвінку. От не буду більше її заспокоювати, коли наступного разу вона йому курсову зробить, а він їй навіть дякую не скаже. 
Так не звертаючи увагу на інших дійшла до нашої кімнати, яку виділили на з подругою для перевдягання, й порогу почула плач. А я щось думала про не втішання?
— Машо, ну ти чого? — обережно запитала, підсаджуючись до Маші на ліжко. 
Вона лежала скрутившись класиком, обіймала подушку й гірко плакала. Сльози на її обличчі залишали брудні розводи від косметики. 
— Я мимо йшла, — схлипнула подруга. — Й почула, як Андрій там цій дівчині пропозицію робити, — і Маша залилася сльозами.
— Ох, подруго, — тільки обняла її сильніше даючи виплакатися.
І всі мої хвилювання й пригоди відійшли на задній план. Маша занадто хороша, але закохалася не в того. А чим їй допомогти, я і не знаю. Вона не заслуговує так гірко плакати.
— Машо, рибка моя, — спробувала заговорити до неї коли сльози вщухли. — Може поїхали звідси? Очі не бачать, серце не болить. Зберемо речі, умиємо тебе і поїдемо?

— Добре, — тільки згодилася вона, але навіть не поворушилася.

— Тоді я збирати торби, а після ти йдеш вмиватися і більше мені не вбиваєшся так. Хоча б до того, як доїдемо додому, — додала тихіше й почала метушитися по кімнати.

Закидуючи до рюкзаків футболки, шорти, косметику. Маша з собою нормальну таку сумку привезла на пару днів. Ледь не пів гардероба. Посміхнулася сама собі, закидуючи наступну майку.

Завершивши Повернулась до подруги й завмерла, поки я тут збираюсь, вона собі спокійно заснула. Ладно, трохи поспить і поїдемо додому.

Вирішила не сидіти в кімнаті, а зробити набіг на холодильник і повернутися.

Але спочатку перевдягнути нарешті цей купальник. Сухий змінний одяг, закрутила волосся і тихенько вислизнула з кімнати зачинивши двері.

Чим ближче до кухні, тим ставало голосніше. Натовп веселився. Більшу частину людей я знала, когось бачила вперше. Хтось ще розбрівся по території дачі та до озера. Треба буде запитати чия це все-таки будівля.

— Ярослава! Привіт! — погукали мене не встигла я спуститися до низу.

— Привіт, Олеже, — з робочою посмішкою привіталася з хлопцем. От кого-кого, а Олега я не хотіла зустріти.

— Давно тут? Вчора тебе не бачив. Пропустила самі веселощі, — підходячи до мене продовжував хлопець.