Глава 1

— Яро ти йдеш? Яга нас чекати не буде, штраф випише за запізнення та й усе.

— Все готова! — застібаючи босоніжки відказала я. Підхопила наплічник та вилетіли з квартири разом з Машою.

Бо вона вірно сказала, Яга чекати не буде. А по іншому наша управляюча магазином Яна Костянтинівна. Про її характер нашою мережею ходять легенди. Тим хто працює під її крилом співчувають. А верхівка радіє, бо в неї завжди порядок та контроль, і регулярні продажі ексклюзивних вечірніх суконь.

Нам її контроль вартує заспокійливих та вмінню не думати, коли вона, щось наказує. Бо зарплатня перекриває недоліки характеру Яги.

Тож ми посміхаємося та махаємо, у кращих традиціях пінгвінів.

Ми встигли до відкриття і не важливо, що останні два квартали ми бігли й зараз нестерпно коле збоку, та трохи болить підвернута нога. Але штрафів не буде, тож це вже причина посміхатися.

— Добрий ранок, Яна Костянтинівна! — дружно поздоровкалися ми з управляючою та прошмигнули до роздягальні.

— Добрий, добрий, — прилетіло нам у спину.

— Яро, ти сьогодні після зміни на дачу до наших їдеш? — запитала мене Маша перевдягаючись у фірмову блузку.

— Ти ще збираєшся на вечірку? — здивування було не тільки в моєму голосі, а й у відображенні дзеркала.

— Так, там же буде Андрій, а я його декілька тижнів не бачила. І може, щось вигорить, — мрійливо ділилася Маша.

— Це ти сподіваєшся, що ніч, природа й комарі, вас зблизять? — не втрималась я від скептичного зауваження.

Моя Маша мріяла про Андрія з першого курсу. Він же перший красень університету, душа компанії, син заможних батьків та і з почуттям гумору все відмінно. Але подругу він тримає у стабільній френдзоні.

І спроби довести, що він тупо користується нею у Маші викликають тільки злість та провокують чвари.

Гарна білявка, середнього зросту, з формами у потрібних місцях та тендітною фігурою. Милим обличчям у формі сердечка, пухкими губами, без жодних уколів, та блакитними очима на пів лиця. Маша справжня красуня і підкорила пів університету, але за своїм Андрієм не помічає нікого й нічого.

Стукіт у двері не дав можливості почути мені відповіді від подруги. Бо Яга вже натякала, що робочий час.

Тож поправила комірець фірмової зеленої блузки, посміхнулася собі у дзеркалі. Підхопила білі рукавички, як обов’язковий елемент форми та пішла працювати в зал.

І ніби третій день зміни проходить, як зазвичай. Знімає одяг, вішаємо одяг, прибираємо зал, посміхаємося покупцям, вислуховуємо від Яги. Все йде своїм ходом, завтра вихідний, а в мене в середині починається буря.

Передчуття чогось поганого так і оживає. А моя тривожність зашкалює. Вже всі губи згризла намагаючись заспокоїтися. Тепер будуть некрасиві кірки.

Навіть Маша декілька разів запитала чи все нормально, а то напруження від мене таке, що іскра й все вибухне.

 Я ж тільки ніяково усміхалася та не могла пояснити свій стан. О, ця тривожність! Вже Яга помітила, що я якась дивна. Дивиться в мою сторону так ніби спалити хоче. Нічого ще пару годин і кінець зміни.

Тому Яро посміхайся. Не вишкіряйся, а посміхайся в тебе чудово вийде.

От і нові покупці, як раз на них і перемикай увагу.

До магазину ввійшла пара. Стильно одягнена дівчина, модельної зовнішності з окулярами на пів обличчя, що заважали розгледіти риси. Її волосся рудого кольору було зібрано у високий тугий хвіст, який при її кроках розгойдувався туди сюди, туди сюди.

Чомусь ця проста дія викликала в мене щиру посмішку. Туди-сюди.

Чоловік же на фоні своєї дівчини у літній сукні, виділявся діловим костюмом. Щільна тканина підкреслювала його фігуру.

Він був високим, але він не був накачаним чи товстим. Я не могла одразу описати його фігуру, тому що під костюмом вгадувалися м’язи, але він точно не тягає багато заліза. Це не такий собі модний бодибілдер, Але спорт у його житті однозначно є.

Класична стрижка на темному волоссі, що було навмисно неохайно вкладене. Густі брови. Тонкі губи, трохи гострі риси обличчя. Тонкий ніс здавався гачкуватим та за довгим. Але це точно ніяк не псувало його зовнішній вигляд. Зелені, хижі очі все уважно роздивлялися довкола, доки поглядом не зачинилися за мене.

Я піймала цей погляд і зрозуміла, що пропала. Моя тривога голосна вдарила в дзвони, оголошуючи, що моя біла прийшла сама.

Озирнувшись по залу, сподівалася, що хтось перехопить пару, але ні. Довкола тільки ми троє, навіть Яги на обрію не видно.

Тому вдихнути видихнути й вперед здаватися-вітатися.

— Доброго дня! Сьогодні я буду вашим консультантом. Можу вам допомогти чи ознайомити з асортиментом? — якомога привітніше вітала пару.

А сама намагалася сховатися від цього вовчого погляду.

— Юрасику, я не хочу, щоб такий дирижабль, підбирала мені сукню! — капризно протягнула руда, якимось дитячим голоском. Та довгими нігтями вчепилася в руку свого Юрасика.

А в мене від її дирижаблю, тільки злість накотила. Агресія це в мене у вигляді захисного механізму працює. Так я не знамениті дев’яносто, шістдесят, дев’яносто. Об’єм стегон перевалив за метр та й ваги, скоро покажуть першу цифру вісім. Але при моїх метрах вісімдесяти то виглядає абсолютно нормально.

— Перепрошую, але не потрібно оцінювати мої професійні якості по зовнішності, — відрубала я, дуже сподіваюся, що сталевим голосом. — Я можу продемонструвати вам нову колекцію, — показала на нові вішаки та манекени, очікуючи реакцію пари.

Ми сьогодні з дівчатами їх пів дня вивішували. Колекція справді гарна. Була там одна сукня, яка зачепила мене в саме сердечко. Але розмірний ряд повернув мене на землю з моїх хмарних мрій, де я вигулювала її в якомусь ресторанчику.

— Так покажіть, — подав голос Юрасик та повів свою руду в напрямку моєї руки до манекенів.

У мене від його тембру пішли сироти по шкірі, а в голові крутилося ну який же це Юрасик. Він Юрій та ще бажано по батькові, така аура від нього поважна йшла. Вірніше змітала все навкруги, притягуючи до себе увагу. Такий чоловік точно не Юрасик, він ледь на Юру тягне.