Розділ 17. Німбель-2

Розділ 17

Німбель-2

   Сьогодні визначний і хвилюючий день у житті студентів-першовідкривачів. Вони летять на Німбель-2 аби продовжити боротьбу за таке бажане місце, стати другими в історії людства Першовідкривачем і займатися дійсно небезпечною але в той же момент захоплюючою справою. Пакування речей зайняло в Артура і Невуса багато часу через те, що вони безупинну розмовляли і відволікалися на різні дрібниці. Філософія лилася рікою з вуст друзів, ніби сьогодні день філософа і всі повинні роздумувати про сенс життя та буття, фантазувати та щось придумувати. Сусіди по кімнаті вже покинули гуртожиток, тому ніхто не відволікав їх від пориву фантазій, які вони сміливо озвучували, не боячись показатись смішними. Але утамувавши таланти свого мозку, трішки збавивши ритми фантазій вирішили перейти на теми більш буденні і простіші.

   — Я іноді починаю хвилюватися через свою майбутню роботу, дай Бог якщо все вийде і ми станемо тими першовідкривачами, — зізнався Невус Артуру, від чого другий на нього поглянув з подивом і збентеженням.

   — Що саме тебе хвилює, друже?

   — Невідомість і небезпека яка прихована в космосі... ти мене вибач, але твій батько зник безвісти не через те, що йому так захотілось... і найстрашніше ніхто не знає що з ними сталося, — він намагався з усіх сил не завдати болю другу своїми словами.

   — Я про це багато думав, мабуть, найбільше за всіх кого тільки цікавить ця історія.

   — Як думаєш, що з ними сталося? — Невус згорнув свою уніформу і поклав в сумку після чого зупинив свій погляд на обличчі Артура.

   — Раніше мені здавалося, що вони просто заблукали в космосі, втративши орієнтир, помилившись у координатах або просто на просто закінчилося паливо... але якщо подумати, таких банальних помилок найкращі космонавти Землі допустити не могли, — Артур повернувся до Невуса, щоб зрозуміти чи згоден він з ним. Невус був однозначно згоден, кивнувши головою.

   — Потім у мене були припущення, що вони вийшли на контакт з іншими формами життя і ті їх знищили... Але і це мені здається малоймовірним, — він поволі згорнув футболку і поклав її на рівно складені штани.

   — Зараз я думаю, що вони більше всього зустрілися з невідомою на той час силою, або точніше енергією. Кожного ж року описуються нові види енергій, закони, елементи, які людина не може зрозуміти до кінця навіть зараз. От ти знаєш чому вода на планеті Росолі піднімається вгору з одної сторони, а на іншій падає з неба ніби з водоспаду?

   — Вперше чую, і не знаю, — в голосі Невуса, як завжди, відчувалася недовіра до таких фантастичних історій, які, насправді, були правдою.

   — Отож, ніхто цього не може зрозуміти, — Артур кивнув і знову взявся за складання речей після невеличкої паузи.

   — А звідки ти таке дізнався?

   — Мішель розповіла... — Артур зиркнув на друга і зрозумів, що йому дуже цікаво звідки рудоволоса про це дізналася. — Невусе, вона ж має доступ до закритої бази бібліотеки.

   — А ось воно що, — посміхнувся він. — Вона тобі цікаві розповіді розповідає, тобто, знання передає, а ти їй що?

   Артур поглянув скоса на товариша.

   — Нічого, — буркнув у відповідь Артур і злегка посміхнувся відвернувшись від друга.

   — Та перестань, — засміявся товариш, — всі ж бачать, як вона на тебе дивиться... вона закохана в тебе по самі вуха і навіть більше.

   — Та не перебільшуй, — Артуру стало ніяково від почутого.

   — Якщо чесно ми вже давно чекаємо поки ви почнете зустрічатись, — посміхнувся Невус.

   — Що? — майже не поперхнувся власною слиною від почутого.

   — Але не хвилюйся, я на твоїй стороні і сказав Роузі і Бернеру, що ти не піддасися на спокуси та загравання рудоволосої.

   — Ви це ще обговорюєте? За нашими спинами?

   — Та вже давно... Але ти міцний горішок. Тримаєшся, — засміявся Невус, пальцем витер сльозинку від сміху і закрив свою сумку важко видихнувши. — Нарешті спакував.

   — А що каже Роузі? — Артур задав це питання ніби його не цікавила відповідь, вдаючи, що він просто хоче заполонити тишу діалогом.

   — Вона впевнена, що ти розумний хлопчина і знаєш, яка тобі дівчина потрібна, а от Бернер стоїть на тому, що Мішель тебе оповиє своєю любов'ю і ти стовідсотково будеш її хлопцем.

   Розмова перервалася, коли до їхньої кімнати зайшли друзі. Через годину вони повинні знаходитися на космічній базі, тому організовано рушили до своєї мрії, покидаючи назавжди гуртожиток на планеті Земля. Під’їжджаючи до космічної бази, легка тривожність оселилася у кожному серці. Дорога була далекою, але швидкісне таксі доставило їх, здавалося, за декілька хвилин. Перед очима з кожною секундою збільшувалася величезна за площею космічна база.

   В’їхавши, можна було помітити на полігоні, неподалік космічного корабля, розміщені в десятки шеренги танки, бронеавтомобілі, артилерійські установки та сотні, якщо не тисячі літаків. Але найбільше, що справило незабутнє враження — це величезний космічний корабель, який ліниво стояв на злітній смузі, чекаючи, поки завантажаться речі, матеріали та всі триста студентів займуть свої місця і будуть готові до відльоту з планети Земля.

   Артур з круглими очима від побаченого волочив ногами, підходячи все ближче і ближче до космічного корабля. Декілька разів мало не впав, адже очі відмовлялися дивитися під ноги — космічний корабель привернув на себе всю увагу. Такі кораблі використовували виключно для перевезення великої кількості речей, матеріалів та спеціальної техніки, потрібної для побудови колонії або для її оснащення. Сьогодні цей корабель займається перевезенням трьохсот студентів, їхніх речей і також промислових продуктів на Німбель-2, незважаючи на те, що на супутнику вирощуються різні продукти харчування, яких все одно не вистачало для забезпечення всіх жителів супутника. Артур з друзями піднімалися, можливо, вісім хвилин на ескалаторі, щоб потрапити всередину корабля. Їх зустрів робот і повів цілими лабіринтами до сидячих місць. Артур давно мав уявлення про космічні кораблі, але ніколи не бачив їх у таких розмірах. Він прилетів на Землю на кораблі, який був як мінімум у чотири рази менший за цей. Скільки ж це треба палива для польоту та часу для його побудови...