Розділ 16. Легенда про матерію Хон

Розділ 16

Легенда про матерію Хон

   — Друже, ти що, спиш? — гукнув товариша Невус, кинувши свій портфель у куток кімнати. — Прокидайся і співай, я приніс бомбезну їжу.

   Артур піднявся з ліжка, не зважаючи на пульсуючий біль у голові. Підійшовши до товариша, він поглянув на нього і щиро запитав, сподіваючись почути аналогічну відповідь:

   — Ти на завтра готовий?

   — Ой, перестань, — махнув рукою Невус. — Особисто у мене все непогано. Ну, подумай сам.

   Невус почав викладати з великої торбинки купу різних смаколиків.

   — Давай візьмемо якогось генія-студента, який має середній рейтинг за всі заняття 15 балів. Нехай він складе екзамени також на 15. В сумі... правильно, 30. У мене особисто середній бал 9,7, і нехай екзамени також будуть 7 або 8. Дивлячись на мою підготовку, я не дуже впевнений, що наберу більше... І за перемогу в турнірі мені додається 10 балів. В сумі приблизно 27,7. І це означає, що я буду відставати на якісь два бали від людини, яка бездоганно знає весь матеріал. А таких, хочу зауважити, НЕМАЄ.

   Невус посміхнувся після паузи, яку зробив на останньому слові, і знову продовжив викладати їжу.

   — Ми з тобою, я впевнений, потрапимо в ту сотню і полетимо на Німбель-2.

   — Надіюсь, — Артур сказав це слово тихо, майже беззвучно. — А навіщо ти це все накупляв?

   — Щоб відгуляти останній день перед екзаменами, — Невус поглянув на товариша, у якого очі були розміром з апельсин. — Ну, подумаєш... завтра чотири екзамени. Артуре, і післязавтра чотири екзамени. То й що? Вмерти? О ні, дякую. Не хочу і не буду.

   — Та все добре, добре, — Артур замахав руками, щоб трішки пригальмувати Невуса та остудити його запал перед відпочинком, який уже був запланований в голові друга на вечір. — Де всі наші сусіди?

   — Огооо, — протягнув Невус. — Геть завчився. Всі роз’їхалися на цілий день до друзів, щоб разом готуватися до екзамену.

   — А ми, виходить, будемо відпочивати?

   — А ти, я бачу, кмітливий, — Невус дружньо засміявся.

   Голова зранку боліла ще гірше. Порадившись із роботом, Артур випив декілька таблеток і через годинку відчував себе ніби у новому тілі. Енергії було хоч відбавляй. Перші чотири екзамени пролетіли надзвичайно швидко. Незважаючи на переживання, на думку Артура, все було добре. Якщо поглянути на Невуса, то сказати, що він чимось незадоволений, не можна було. Він щасливо повертався до гуртожитку, ніби вони тільки що цілий день прогулювалися по скверах та виграли крупну купу грошей у лотереї.

   Наступний день видався трохи важчим, але Артур все одно відчував себе впевнено щодо результатів. Він розумів, що складає екзамени не на найвищі бали, але багато питань були знайомими, тому він був упевнений, що набере достатньо балів, щоб не хвилюватися. Результати екзаменів будуть відомі через день після закінчення всіх випробувань. Роузі взагалі зачинилася у своїй кімнаті і не впускала нікого, окрім своїх співмешканців-дівчат. Останній день екзаменів за плином часу можна було прирівняти до руху черепахи, яка має пройти тисячу кілометрів. Артур вважав так через те, що це був третій день екзаменів і він уже втомився.

   Завтра будуть оголошені результати екзаменів, і стане відомо, хто ж отримає путівку на Німбель-2, де продовжить боротьбу за першовідкривача. Екзамени здавалися, напевно, непогано, турнір виграний, друзі чудові. У гуртожитку панувала своя цікава атмосфера. Студенти постійно ходили по поверхах і обговорювали питання в курилках, кухнях і навіть у вбиральнях. Життя кипіло в коридорах через те, що у всіх бушував адреналін через переживання за результати.

   — Артуре, у мене середній бал за екзамени 10,3! — прокричав Невус, в шоковому стані зістрибнувши з ліжка на підлогу і трусячи телефон у руці.

   Артур швидко зайшов на свою пошту і побачив лист, який щойно надійшов. Серце заколотилося шаленою швидкістю, коли він відкрив файл, який на зло довго завантажувався.

   11.8 середній бал за екзамени + 10.7 середній оціночний рейтинг за три місяці навчання + 10 балів за виграш у турнірі = 32.5 середній рейтинговий бал.

   Артур майже не втратив свідомість.

   "Вітаю, Артуре Гекенс. Ви запрошені до навчання на наступний етап підготовки Першовідкривачів, який відбудеться на Німбель-2. Політ заплановано рівно через тиждень на космічній базі "Неоландо" о 16:00".

   Артур був на сьомому небі від щастя. Він стрибнув зі свого ліжка до Невуса, і вони почали стрибати на місці, ніби зі стелі кімнати знизу падала штукатурка. З їхньої кімнати путівку на супутник отримав тільки Шин, який посміхнувся до них.

   — Спаковуємо речі?

   Всі решта, хто не пройшов відбір, будуть відраховані з боротьби за посаду Першовідкривача. Цим студентам були запропоновані різні варіанти продовження кар’єри на різних колоніях. Роузі забігла разом з Бернером у кімнату Артура і Невуса та повідомила, що вони також кваліфікувалися. Тепер потрібно було дізнатися про Мішель. Знайшли вони її на кухні. Вона спокійно готувала сніданок, не підозрюючи, що прийшли результати. Як виявилося, у неї найбільші бали з усіх студентів другої групи. Це, звісно, зачепило самооцінку Роузі, але водночас стало мотивацією обігнати Мішель у майбутніх оціночних рейтингах.

   Наступні дні пробігали доволі швидко. Багато студентів покидали гуртожиток через відрахування, а ті, хто залишився, грандіозно святкували перемогу в різних закладах або ховаючись у кімнатах. Наша п’ятірка вирішила за декілька днів до відльоту на Німбель-2 провести вечір у "П’яній вишні".

   — Хтось вже бував на інших планетах? — поцікавився Бернер, після чого сьорбнув теплий глінтвейн.

   — Я ні, — відповів Невус, поглянувши на Артура. — А цей точно був.

   — Так, так, — мрійливо промовила Роузі. — Цікаво, як там?

   Артур легенько посміхнувся і відставив бокал. У голові солодко запаморочилось від міцності напою, а всередині розпливалося тепло.