Першовідкривач. Шлях до мрії.

Розділ 15. Ризик Невуса

Розділ 15

Ризик Невуса

   Космічна капсула з усією швидкістю, яку набрала при падінні, приземлилася в широку річку, прямуючи цілеспрямовано на саме дно. Невус міцно тримався за крісло і спостерігав за тим, що відбувається, крізь товсте скло. Перед тим як відстикуватися від космічного корабля, він заблокував двигуни спеціальними приладами, які захищали їх від затоплення. На капсулу тиснув величезний тиск, але Невус стрімко продовжував занурюватися на дно глибокої й темної річки. Сподівався, що скло витримає і капсула не стиснеться в млинець від тиску. Зв'язок із навколишнім світом був відсутній, адже він заздалегідь відключив свої датчики, які подавали сигнал про його місце знаходження і зв'язувалися з кораблем. Невус усвідомлював, що зараз один, практично на самому дні глибокої річки, зв'язку немає, і йому ніхто не допоможе в разі чого, але це його абсолютно не лякало. Цілеспрямовано, ще на кораблі, він відключив радар, а потім зв'язок, тому що на його товаришів влаштувала полювання команда Золло. Щоб вони не змогли його знайти на планеті, Невус вирішив відключити навіть усі звичайнісінькі прилади в капсулі, які могли б допомогти команді противника у його пошуках.

   Раптово відчувся поштовх. Капсула сіла на дно річки, злегка приземлившись на м'який мул. Невус налаштував водний прилад для збору бактерії. Для початку їх потрібно було ще знайти. Швидко увімкнув спеціальне ультратонке світло, яке зафарбувало воду в жовтий колір, випустив прилад у річку. Він управлявся дистанційно спеціальним пультом. Прилад поплив у густу жовту воду для збору потрібних йому бактерій, які зафарбовувалися в червоний колір. Прилад, який збирав бактерії, нагадував маленьку рибку, яка швидко долала водяний простір, ковтаючи потрібні елементи. За кілька хвилин Невус зібрав потрібну кількість Силамських бактерій і доставив їх на космічну капсулу. Тепер найскладніше і вкрай небезпечне. Потрібно спливти вгору. Невус до кінця не був упевнений у своєму плані. Тремтячою рукою витер піт, який стікав із чола в очі, викликаючи неприємне печіння. Запустив двигуни на всю потужність і спрямував капсулу носом угору. Турбіни заревіли, наче лев, і капсула помчала з шаленою швидкістю, розрізаючи потоки води, ніби мачете, щоб знову побачити сонце і літати в небі разом із птахами.

   З кожною секундою вода ставала світлішою і світлішою, а серце пілота билося все сильніше. Невус опинився знову в повітрі, ледве не втративши свідомість. Двигуни працювали справно, хоча іноді бурчали від потрапляння води всередину. Невус одразу ввімкнув усі прилади про місце знаходження та мікрофон.

   — Привітик, друзі! — привітався з шаленим сміхом Невус. — Я живий, і не подумайте нічого поганого, — засміявся на все горло. Невуса переповнював адреналін, який, напевно, виділився кінською дозою поки знаходився на глибині і для активації якого потрібно було світло. Він був настільки задоволений, що у нього все вийшло, що, здавалося, готовий усіх розцілувати, якби хтось знаходився поруч. Артур, який уже зневірився в їхній перемозі, ніби знову ожив, почувши голос свого найкращого друга.

   — Ти живий!? — Артур не знав, питає чи стверджує. Здавалося, він більше нічого не міг сказати від шоку, що охопив його і, здавалося, паралізував, розмовний апарат.

   — Звичайно, друже. Я зібрав із того клятого дна все, що тільки можна, і мчуся на корабель, але чомусь не бачу його на тому місці, де був раніше. ДЕ ВИ, чорт забирай, поділися?

   Артур одразу зупинив космічний корабель на пів дорозі до космічного корабля Золло. Зібравшись думками, задумливо подивився на Роузі, яка раділа, наче в неї день народження і її вітала одночасно велика купа друзів і її улюблений актор.

   — Плани змінюються, Невусе, ти маєш виконати важливе завдання, — одразу активізувався Артур, увімкнувши в собі знову капітана космічного корабля, відключивши нитика та сопляка. — На Мішель скоїли напад і знищили її капсулу, ти маєш підхопити її та доставити сюди зі зразками. У тебе ж є вільне місце?

   — Для дівчини в мене завжди є вільне місце, — засміявся Невус і помчав на координати знаходження Мішель, які надіслала йому Роузі.

   Невус летів, як кажуть, на всіх парах, до своєї подруги, яка сховалася від ворогів у печері й сиділа там, не висовуючи носа. Невус швидко підібрав її у свою капсулу, і вони обидва щосили помчали на космічний корабель, що над ними. Але перш ніж летіти на корабель, Невус зібрав зразки повітря на тридцяти семи кілометрах стратосфери за допомогою дрона. На щастя у кожній капсулі містилися всі прилади для збирання трьох елементів. Після цього, якнайшвидше, прибули до космічного корабля і, зістикувавшись із ним, прийшли зі зразками в лабораторію, де стояла Роузі в спеціальній уніформі, повністю готова до роботи.

   — Я все зроблю максимально швидко, — вона глянула крізь вікно лабораторії на своїх товаришів і забрала зразки через спеціальний отвір.

   Команда МБРАН Гекенс сиділа в кабіні екіпажу, переповнені хвилюванням. Ніхто не знав, як впоралися їхні конкуренти. Можливо, вони вже давно закінчили аналіз речовин і вийшли із симулятора, повернувшись у реальний світ. І тепер, стоячи на сцені перед великою кількістю людей, отримували оплески та піднімали кубок над головою під гучні овації. Закінчення цього етапу відбувалося тоді, коли всі три елементи проаналізовано на 100 % або команда передчасно покидає гру в разі загибелі всіх членів команди або зі своєї волі натиснувши спеціальну червону кнопку, яка сигналізує про здачу. Нині Бернер, напевно, стривожено очікує на них у реальному світі хвилюючись за своїх напарників.

   Цікаво... а чи засудять судді варварські дії команди Золло, чи вбивства своїх конкурентів були допустимі? Цього Артур ще не знав, і знати поки що не хотів. Його цікавило, хто здобуде перемогу. За підрахунками Артура, вони у віртуальній реальності знаходяться три години, і за цей час багато конкурентів, можливо, вже впоралися з місією... Не знаю... І ось він відчув, як в очах усе помутніло, і різко захотів спати. Це свідчило про те, що Роузі впоралася з аналізом і їх виводять із віртуальної реальності в реальний світ. Очі легко заплющилися, і Артур прокинувся на своєму симуляторі, а у вухах гудів нереальний гул.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше