Розділ 14. Фінальна гра

Розділ 14

Фінальна гра

   Сьогодні відбудеться фінальний етап турніру. Багато команд на момент подачі заявок на участь у турнірі мріяли сюди пробитися чого б це їм не вартувало. Але у фіналі зустрінуться п’ять найсильніших команд. Вони дійсно довели всім, що гідні боротися за додаткові бали, які зіграють неймовірно важливу роль у їхньому житті. Першому місцю буде додано - 10 балів, другому - 5, а ось третьому і четвертому - по 2 бали до середнього балу. П'ята команда залишиться без призу але такі правила. Ніхто не говорив, що буде легко.

   МБРАН Гекенс увечері дізналися назву команд яким будуть протистояти. Як з'ясувалося, у фіналі змагатимуться одразу п'ять команд підключившись до симуляторів одночасно. Деталі самого випробування не оприлюднювалися. Гравці дізнаються умови змагання на самій грі, тож інтрига зберігалася до кінця. Конкуренти команди МБРАН Гекенс: "Фоліпси" - капітан Золло Фоліпс. Наступні дві команди з першої групи. Про них наші товариші практично нічого не знали, крім чуток і результатів, які вони показували на кожному етапі. "Нессман" і "Шуківалд" за чутками доволі серйозні противники, але не вважалися фаворитами на перемогу серед думок студентів на загальних студентських опитуваннях. А от справді кого вважали майбутнім переможцем турніру це команда Золло - Фоліпси, а МБРАН Гекенс посідала друге місце. Остання, п'ята команда, з третьої групи - під назвою "Невловимі", які також показували впродовж усього турніру відмінні результати вважалися темним коником, які за думкою експертів мають можливість всіх здивувати та показати фантастичний результат.

   Легкий сніданок під класичну музику легко зняв сонливість і допоміг прокинутися гравцям і розпочати підготовку до сьогоднішнього змагання. Цілий день потрібно боротися зі своїми думками, які не полишали у спокої всіх фіналістів. Змагання назначено на вечірній час, тому командам потрібно пережити важкий день сповнений хвилюванням та мандражем.

   Час пролетів досить швидко. Артур не встиг навіть озирнутися, як сонце закотилося за обрій, залишаючи планету наодинці з темрявою, аж доки на допомогу не прийде вірний її товариш - супутник. Одягнувши камуфляж, МБРАН Гекенс зібралися на кухні, щоб переговорити й обмінятися словами підтримки одне з одним перед виходом на вулицю. Першим на стільчику, очікуючи усіх, сидів Артур. Він думав, що сказати команді. Ліниво сходами спустився Невус, за ним сунувся Бернер. Дівчата ніби нікуди й не поспішали. Приводили себе до ладу, малюючи стрілочки та роблячи макіяж у ванній кімнаті й після тривалого часу постали перед хлопцями в повній красі та прекрасним ароматом який від них відвіював.

   — Друзі, — звернувся Артур до своїх товаришів, піднявся і подивився на кожного, — за кілька годин ми опинимося у фінальній грі, у фінальному етапі. Ми цього хотіли й отримали! Я хочу, щоб ви згадали, звідки ми розпочали свій шлях. Так, так, Роузі. Пам'ятаєш, ми з тобою говорили про те, чи потрібно нам взагалі брати участь у цій, здавалося б, авантюрній затії? Але ти довірилася мені й виклала всі свої вміння на всіх етапах, не шкодуючи себе заради нашої спільної мети. Спасибі тобі!

   Артур повільно відвів погляд від Роузі й подивився на Невуса.

   — Пам'ятаєш, як ми шукали ще одного, п'ятого гравця? Звичайно пам'ятаєш, — усміхнувся Артур. — Спасибі тобі, Невус, що постійно був за те, щоб змагатися на турнірі, і підтримував мене в скрутну хвилину, коли я просто втрачав віру у свої сили. Завдяки твоїй безстрашності й волі до перемоги ми дісталися до фіналу. Дякую тобі!

   — Бернере, твій внесок у наші перемоги можна назвати найвідважнішим. Дійсно, завдяки тобі, ми встигли зарядити енергією батареї. Завдяки тобі не задихнулися від нестачі кисню на космічному кораблі. Завдяки тобі, зараз перебуваємо у фіналі. Дякую тобі!

   — І, нарешті, Мішель, — Артур злегка посміхнувся до неї і відчув, як серце забилося швидше, а голос почав тремтіти. — Твій внесок у наші перемоги можна довго перераховувати. Але хочу висловити окрему подяку за те, що ти є в нашій команді. Я не знаю, що б ми робили без тебе. Завдяки твоїм вмінням та холоднокровності ми не збилися з вірного шляху та змогли здобути перемогу, перемагаючи важких суперників. І тепер згадайте, якими ми були на початку цього важкого шляху. Налякані, нерішучі, з майже відсутнім почуттям самовпевненості. А тепер подивіться на себе зараз — які ми? Ми стали набагато сильнішими, розумнішими й однозначно впевненішими, ніж були раніше. Тож давайте викладемо сьогодні всі свої сили та вміння, всю енергію, що залишилася в наших тілах, і вигриземо цю перемогу в наших ворогів.

   — ТААААК! — закричала команда МБРАН Гекенс і в піднесеному настрої попрямувала до ангару, де й відбудуться Фінальні Ігри.

   Дорога була нервова. Напевно, передчуття важливої події все-таки провокує страх і переживання. Біля входу в ангар стовпилося багато людей у різних стильних костюмах і смокінгах. Також групами в чергах стояли прості студенти, які прийшли подивитися онлайн-трансляцію змагань. Робот, побачивши команду Артура, одразу під’їхав до учасників турніру.

   — Привіт, друзі, прошу слідувати за мною, — робот усміхнувся і махнув ручкою. — Як ваш настрій?

   — Начебто добре, — збрехав Артур. Насправді з кожною хвилиною він починав ще більше хвилюватися.

   — За півгодини почнеться змагання, — робот зупинився біля кімнатки, де на дверях висіла табличка з назвою їхньої команди. — Поки що можете відпочити у своєму номері від галасу та безладу, який тут відбувається. Максимальна концентрація! — крикнув робот і швидко побіг кудись у своїх справах, перевіряючи якісь повідомлення на руці-планшеті.

   Вони зайшли у не велику кімнату, у якій розміщений довгий диван і столик, на якому стоїть мінеральна водичка. Кожен з учасників намагався максимально сконцентруватися на фінальній грі, збираючи всі свої знання в щось єдине ціле. У коридорах справді щось коїлося страшне. Шум, гул, метушня, крики — все це змушувало відволікатися від концентрації. Несподівано для всіх пролунав сигнал, здавалося, на всю міць, заглушивши все і всіх, хто секундою до цього розмовляв чи щось обговорював.