Розділ 6. Перший вихідний

Розділ 6

Перший вихідний

   Перші шість днів навчання пролетіли дуже швидко. Артур навіть не пам'ятав, як у суботу ліг у ліжко після занять і одразу ж заснув. Пам'ятав тільки, як із Невусом прийшли в гуртожиток і важко впали на м'які подушки та матраци.

   Сонце піднялося високо і ліниво спрямовувало свої промені в кімнату гуртожитку. Ранок неділі був приємним для всіх студентів, адже не потрібно було йти на заняття. Артур лежав на своєму ліжку і гортав сторінки товстої книжки, де йшлося про хвороби, що можуть трапитися в космосі, та методи їхнього лікування. Це була наступна тема з предмету "Хвороби під час космічного польоту". Завтра почнеться новий тиждень, і всі заняття підуть по колу.

   Але зараз був вихідний, і Артур, відклавши книгу, вирішив, що почитає її пізніше. Оглянувши кімнату, він зрозумів, що всі ще сплять і бачать сни після виснажливого тижня. Взявши телефон, він відправив своїй дівчині повідомлення, побажавши їй гарного і продуктивного дня. Незважаючи на те, що кількість сну скоротилася в декілька разів, а період роботи збільшився так само, що неабияк виснажувало і знижувало моральний стан, Артур все одно намагався не здаватися. Низькі оцінки намагався перескладати відразу, не відкладаючи на потім, боячись, що може назбирати багато незадовільних оцінок, які не вдасться виправити. Перший день не склався також у Невуса. Друзі отримали негативні оцінки і одразу ж того дня взялися до вивчення цих дисциплін на перескладання.

   Всього їм знадобилося 6 годин, щоб хоча б прочитати весь матеріал на наступний день, не кажучи вже про те, щоб запам'ятати і вивчити. Так і пролетіли всі шість днів нелегкого навчання. Зранку на заняття, потім гуртожиток, трохи відпочинку і знову навчання до третьої чи четвертої години ранку, і день знову повторювався.

   Артур за перший тиждень навчання отримав середню оцінку з усіх предметів — 7,7, Невус — 6,8. Перевіривши своє місце в групі, він посміхнувся. "567 місце в групі — золота середина," — подумав він, — "але потрібен кращий результат."

   Браслет показував сонливість на рівні 11%, і, можливо, це було правдою. Трішки Артур би ще подрімав, але не хотів витрачати вихідний день на сон. Несподівано на телефон прийшло повідомлення, що голосно задзвеніло і розбудило Шина, який сонно застогнав.

   "Ну тихіше," — перевернувся він на інший бік і знову заснув.

   Артур перевірив повідомлення — це була Лайла, яка відповіла на його повідомлення. Він усвідомив, що за весь тиждень написав їй лише кілька разів, і то короткі й стандартні фрази. Вони навіть не дзвонили один одному по відеозв'язку. Навчання витіснило все з його графіка. Колись Артур активно листувався зі своєю дівчиною, гуляв із нею, знаходив час, щоб пограти з друзями в різні ігри, читав книжки і займався спортом. А тепер тільки вчиться і спить, іноді їсть.

   Раптом він відчув прилив натхнення, щоб підвищити свій середній бал. Згадавши про конкуренцію і свою мрію, Артур взявся за книгу і почав вивчати важкі питання, намагаючись все зрозуміти й запам'ятати, а не просто завчити. Завчити інформацію було складно і, як здавалося Артуру, безглуздо. Важко було повірити, що деякі ситуації, які вони вивчали, взагалі можуть статися, але така вже була програма.

   Через годину вся кімната повільно почала прокидатися. Наступним прокинувся Невус, який одразу захотів їсти. Перевіривши браслет на показники здоров'я, він щось невдоволено сказав під ніс і пішов до холодильника. Відкривши його, нічого не знайшов, окрім холоду та газованих напоїв. Разом з Артуром склав список продуктів і згодом пішов у магазин, домовившись, що Артур усе приготує.

   Потягнувшись, Артур важко зліз зі свого другого поверху ліжка і відчув легкий біль у всьому тілі. Це були наслідки інтенсивних тренувань на практичних заняттях. Поки він умивався і чистив зуби, вся кімната також почала прокидатися, а Невус уже приніс продукти з магазину. Невус, маючи перевагу, що саме він сходив у магазин, замовив піцу. Артур підкорився цьому наказу, хоча і сам був не проти поласувати великим шматком запашної піци з сиром. Він ліниво і трішки сонно зібрав всі інгредієнти і поплентався на кухню, яка була одна на поверх, де проживало сто людей. Готування зайняло приблизно тридцять хвилин, після чого він поставив піцу запікатися в піч.

    Коли піца вкривалася смачною скоринкою, а Артур дивився у телефон, на кухню зайшла красива дівчина з цікавими кучерями на голові. Вона завзято почала щось готувати, почавши з миття овочів. Артур одразу впізнав її. Це була та сама дівчина, яка сиділа біля нього зліва на першому занятті й чудово відповідала на всі запитання, поставлені роботом. Артур стояв біля віконця, інколи відводячи погляд від смартфона на красиву і струнку дівчину. "А вона непогана," — подумав Артур, але одразу відвів погляд від неї і спробував заперечити свою думку, згадавши про свою дівчину і що б вона сказала за такі думки, якби могла їх прочитати.

   Один необережний рух, і пластмасова посудинка полетіла на підлогу. Відскочивши, ніби на батуті, вона підлетіла до ніг Артура.

— Тримай, — спокійно підняв миску і з усмішкою подав їй.

— Дякую, — скромно відповіла вона і далі взялася нарізати овочі, ніби нічого не сталося.

— Я Артур, — вирішив привітатися, надіючись, що розмова зав'яжеться.

— Роузі, — дівчина з кучерявим каштановим волоссям усміхнулася йому і знову перевела погляд на моркву.

— Як тобі перший тиждень навчання?

— Ну, знаєш, непогано. Мені здавалося, буде трохи складніше. Можливо, пізніше програма стане важчою через те, що зараз проходимо тільки вступні теми з усіх предметів.

"Ще складніше? Для мене цей тиждень був схожий на каторгу, а вона каже, що ще буде складніше?" — ці думки швидко промайнули в голові Артура, але Роузі говорила ще швидше.