Розділ 4. Перший день

Розділ 4

Перший день

   Автомобіль не їхав, а летів, і з такою швидкістю, що починало нудити. Він доставив наших пасажирів на вулицю Гекенса, яка повністю була переповнена людьми. Вони займали місця на поселення, утворюючи довжелезні черги. Усі навколо голосно розмовляли між собою і повільно просувалися вперед. Артура охопила легка паніка.

   «Скільки ж претендентів на Першовідкривача. Мій батько всіх би виграв, це точно. А чи зможу я?» Ось єдине, що зараз звучить у голові Артура, стоячи в довжелезній черзі, ковтаючи чиєсь невдоволення чи обурення.

— Документи, і швидко, — робот стояв за захисним склом, чекаючи, поки Артур виконає його наказ.

   Невус швидко впорався із завданням. Робот відсканував і заніс їх у велику базу даних, після чого видав картку і бейдж. Артур, трохи хвилюючись від усього цього, забарився, шукаючи документи тремтячими руками, але все ж знайшовши, одразу віддав їх роботу. Без емоцій робот швидко виконав свою однотонну роботу, віддавши власникові папери разом із іншим приладдям, що отримав Невус.

— Всесвітня Організація Справ Космосу вдячна, що ви з нами. Прошу прибути на вулицю Неолакс не пізніше четвертої години дня і заселитися у свою кімнату. Номер гуртожитку, кімнати та інша інформація вказані на бейджі.

— Спасибі, — подякував Артур роботу й одразу пішов за Невусом, який, у прямому значенні, виривався за межі переповненої вулиці на її край, ніби йому різко стало не вистачати свіжого повітря.

— Ти знаєш, як дістатися до Неолаксу?

— Зараз подивлюся, — Артур відкрив мапу на смартфоні. — Це на іншому кінці міста, — підсумував він і почухав голову. — Можна сказати, за межами...

— Щоооо? — обурився Невус з усієї сили яку тільки мав. Його погляд зупинився на роботі-інформаторі, який стояв неподалік і комусь щось розповідав. Він попрямував до нього, наче не повірив Артуру і вирішив перевірити ще раз цю інформацію. — Де знаходиться вулиця Неолакс?

— Вулиця Неолакс знаходиться за 57 кілометрів на північний захід відси. Там знаходиться ваш гуртожиток. Для дістатися туди можна скористатися швидкісним метро, гелікоптером, таксі, автобусом або йти пішки. Варіанти впорядковано за ціною та швидкістю прибуття до місця призначення. Зараз дуже цінується час...

   Невус повільно відкрив рот ніби м’язи втратили свою функцію. Без радості він підійшов і сперся на свою валізу.

— О, ще питання, — зістрибнувши з неї, він знову побіг до робота, який уже збирався втекти від надокучливої людини, але не встиг. — А яка ціна швидкісного метро?

— Проаналізувавши ваш одяг, аксесуари, валізи та склад розуму... Сумніваюся, що тобі вистачить грошей. Раджу поїхати автобусом або пройтися пішки. Квиток коштує 35 лісів, пішки - 0 лісів. Удачі! — Робот розвернувся спиною до Невуса і швидко поїхав на своїх коліщатках-ніжках, залишивши людину наодинці зі своїми проблемами.

— Це повне нахабство! — Невус уставився на Артура в надії, що той його підтримає.

— Це місто зовсім не схоже на наше містечко.

— Взагалі не схоже, — Невус сплюнув убік густу слину, яку насилу було проковтнути. — Тут ці некультурні, нахабні роботи взагалі з глузду з'їхали. Людина - це одне, а робот - інше. Робот - це фуфло...

— Будь ласка, пане, сплатіть штраф — 15 Лісів за непристойну поведінку. А саме: я зафіксував виділення органічної речовини, яка вилетіла зі вашої ротової порожнини та приземлилася на плитку на вулиці Неолакс, де зараз знаходяться інші люди та роботи.

— За це вже штрафують? — Невус обернувся до робота з відвислою ще нижче ніж раніше щелепою. З кожною хвилиною Ліваль йому переставав подобатися все більше і більше. Перед ним стояв великий робот із практично людською будовою тіла. Він мав голову, руки, ноги.

— Зачекайте, і що тут такого, що сплюнув? — Артур не потерпів такого знущання. — Так, це не дуже культурно, але з плиткою нічого не станеться. Якщо на ній буде якась органічна речовина, вона ж однаково під таким гарячим сонцем випарується за кілька хвилин і зникне, не залишивши сліду.

— За законом 12.3.41, кодексу Ліваля, — спльовування або відливання органічної речовини в жвавих місцях, особливо де присутні роботи, карається штрафом від 15 Лісів. Це є зневажливим вчинком по відношенню до робота, який не має слини чи органічних речовин, що може образити його почуття.

— А, якщо в тебе якась деталь відпаде, то тобі теж припишуть штраф? Тому що, я, як бачиш, не маю деталей і це ображає мої почуття! — Невус почав підвищувати голос, загортаючи свої рукави по лікті, і відкидаючи густе чорне волосся назад, готуючись розтрощити сенсорний екран роботу, де знаходилося його обличчя.

— Все-все, спокійно, ми сплатимо штраф і підемо звідси. — Артур вліз між роботом та другом, ніби стіна, розуміючи, що якщо не зупинить Невуса, його навчання буде під питанням. Робот вже діставав кийок, аби захищатися або підправити обличчя Невусу.

   Завантаживши валізи у автобус, Артур і Невус зайняли сидячі місця і повільно рушили багатомільйонним містом.

— Це просто нахабство! — обурено сказав Невус. — Що це за місто таке?

— Місто прогресу та інновацій, — насмішкувався Артур до друга й обвів поглядом людей в автобусі.

   Усі різні, кожен мав свій стиль і аксесуари, які виділяли їх. Артур подивився на великий екран, де була інформація про зупинку Неолакс через годину. В автобусі було доволі спекотно, незважаючи на кондиціонер.

— Знову роботи, — сказав Невус з ненавистю.

   Артур побачив робота-контролера, який перевіряв квитки, скануючи QR-коди у пасажирів.

— Ти, бува, не загубив квиток? — посміхнувся Артур.

— Не переживай, він у кишені, — відповів Невус іронічно.

— Ну дивись, а то штраф будеш знову платити, — сказав Артур і показав свій квиток. Робот його просканував і побажав щасливої дороги.