Розділ 1. Після кінця почнеться нове

1 Розділ

Після кінця почнеться нове

   Очі відкрилися доволі легко від променів сонця, які ніжно торкнулися обличчя головного героя і змусили повернутись у реальний світ, залишивши такі дивні та нереальні сновидіння. Прокинувшись, Артур усміхнувся. Йому, нарешті, наснився сон, незважаючи на таку довгу і, здавалося б, нескінченну паузу.

   До речі, його звати Артур, і головна особливість у його імені — наголос, котрий він ставив суворо на першу букву, на згадку про свого іноземного дідуся з боку матері.

   Щоранку, прокидаючись протягом кількох тижнів, Артур постійно намагався згадати: снилося щось сьогодні чи ні? Зазвичай, сидячи в м’якому білосніжному ліжечку, копирсався в голові, ніби в заваленому мотлохом горищі, шукав втрачений сон, але в результаті так нічого і не знаходив. Але сьогодні був інший день.

   Наснився його улюблений космос, але сновидіння залишило гіркий присмак і неспокій у душі. В районі грудей він відчував тривогу, ніби там засіла маленька сіра мишка, що сховалась у темному куточку будинку від злого кота, який за ним злісно полює. Вирішив не витрачати багато часу на роздуми про своє занепокоєння, а продовжити згадувати події сну. Чесно кажучи, йому довелося сильно сконцентруватися, щоб згадати все в деталях.

   ... Лежав на ліжку, читав фантастичну книгу…, але не в цьому будинку, де тільки що прокинувся. Те ліжко та кімнату пам'ятав досить чітко. Вона була на колонії Аліс, яка знаходиться далеко від Землі. (14 години польоту на швидкісному космічному кораблі). Будинок на колонії був збудований за ініціативою його батька, і після завершення будівництва вся родина переселилася із Землі на Аліс.

   Несподівано Артур опинився у сні на невідомій планеті, де зустрів абсолютно незнайомих істот. Вони стояли на відстані, тримаючи передову зброю, яка, на його думку, могла знищити його лише одним пострілом, не залишивши й сліду. За армійцями утворилася група "осіб", які тихо і конспіративно обговорювали щось, стоячи в колі. Артур помітив, що ці істоти не нагадують людину, відрізняючись особливостями будови тіла. Однак все навколо було нечітким, маревом, заповненим тяжким туманом, який м'яко огортав все навколо, змушуючи розум туманіти і відключатися від реальності.

   В мить, коли його очі на секунду заплющились, він опинився на невідомому йому пляжі, де важкі хвилі втомились від постійної роботи і тяжко викочувались на берег. Пролунав потужний вибух... Артур, все ж таки, згадав що спровокувало його тривожність після сну. Його налякав цей вибух...

 «І присниться таке…» - засміявся Артур, і, потягнувшись до пульта, вимкнув телевізор, на якому вчора дивився кіно про космічні битви але відчувши втому, згодом заснув.

   «Можливо, варто менше дивитися бойовики, щоб таке не снилося», - промовив із самоіронією сам до себе і покосився на годинник, який висів на стіні практично під стелею. Сперся на лікті ще лежачі на спині у спромозі піднятися з ліжка, поглянув праворуч. На ліжку лежав телефон із навушниками, які якось самостійно знялися під час сну «Справжнє диво, як вони так самі це роблять?». Відвів очі на велике вікно, примружився через сліпуче сонце. Воно безжально засліпило, ще трохи сонного хлопчину.

   Дзвінок годинника з усієї сили пролунав на всю кімнату, сповіщаючи господаря, що настав час прокидатися і збиратися на свято. Швидко відключивши його, приємно потягнувся руками і солодко позіхнув. Зіскочив з ліжка і попрямував до ванної кімнати. Після того як повернувся у спальню і відкрив високу шафу-купе. Там було багато речей, але він точно знав, яке вбрання сьогодні буде на ньому.

   Сьогодні день, коли Артур востаннє переступить поріг університету. Після цього стане вільним птахом, який полетить кудись далеко в невідомість, назустріч новим випробуванням та викликам. Усміхнувшись, подивився на своє відображення в дзеркалі і, уклавши волосся набік, пирснув на них лаком. У дзеркалі гарно красувався сучасний чорний смокінг із класичними темними брюками та туфлями. Вбрання чудово сиділо на молодому хлопцю. Костюм вважається досить дорогим та сучасним у нинішньому суспільстві. Артур купив його за місяць до випуску, тому давно чекав моменту, щоб його вдягнути.

   Він зроблений з елегантної та гладкої вовни. Колір однотонно чорний, з атласними лацканами і з округлим вирізом на грудях, де красувалася під смокінгом біла ідеально випрасувана сорочка. Штани під смокінг мають лампаси з прекрасного та дорогого матеріалу. Вони прямі, злегка звужені донизу, без защіпок, шльовок та відворотів.

   Туфлі він надів з глянсової шкіри, які лисніли, як тільки наполірований автомобіль. З полички дістав улюблені парфуми та наділив шию приємним свіжим ароматом. Вдихнувши повітря, голова злегка пішла обертом від приємного запаху парфумів, що наповнили кімнату.

   Неквапом він відвідав кухню, де на столі стояла свіжа кава, кольором чимось скидаючись на нафту. Робот-машина піднесла каву прямо в руки господаря і побажала власнику гарного дня, яскраво посміхнувшись, очі, ніс і рот його знаходились на невеличкому екрані. Випорожнивши чашечку гарячого еспресо, закинув жувальну гумку з апельсиновим смаком у ротову порожнину, рушив на вихід. Нині у житті Артура все добре. Гроші є, дівчина також, квартира своя, накопичує гроші на автомобіль, збирається освоїти професію мрії.

   Артур відчув легенький прохолодний вітерець, який ніжно огорнув його обличчя. Але це літня така солодка прохолода. Вітер намагався зруйнувати гарну зачіску, але лак, який скріплював волосся, тримав його у певному положенні, не даючи жодних шансів силам природи зіпсувати красу. За кілька хвилин приїхало таксі.

   Іспити складені… Результати відомі… Артур задоволений ними, хоч і розумів, що склав їх не на такий рівень, як хотів спочатку. Однак цього було достатньо, щоб подати документи до Всесвітнього космічного центру. Отримавши підтвердження про прийом на навчання, першим, хто прийшов йому на думку, був його батько. "Ти б пишався мною", - пошепки промовив Артур, дивлячись в небо і посміхався.