Кирило
Спочатку Ліля напружується, коли виходимо до всіх. Виявляє дуже неочікувану невпевненість в собі, відповідаючи на доволі просту ввічливу пропозицію долучитися до спільної гри з усіма. Приємно спостерігати, як буквально кожен прагне її підтримати та заохотити. Доброзичлива атмосфера хоч і на користь дівчині, але за можливість втекти вдвох на кухню вона хапається, як за рятівне коло. Можу тільки сподіватися, що відсутність питань чи зауважень щодо пізнього виходу допоможе їй остаточно зрозуміти, що все добре, і ніхто на неї не гнівається, не збирається робити зауважень чи повчати, як поводитись. В цьому домі панує здорова атмосфера. Діти батьків вже дорослі — тож, і відношення до них відповідне, як до самостійних розумних особистостей. Навіть зухвалу витівку Катерини прийняли. На щастя, Кет мене почула і на Лілю дивилась вже більш спокійно і приязно, як в перший день.
Нам не вперше з Лількою їсти разом на кухні, але після спільного душу і таких гарячих дотиків таки вперше. Ловлю себе на думці: мені з нею добре настільки, що волів би зараз опинитися в себе вдома. Там би змушував її стогнати від задоволення не раз і спокушав і на кухні теж. Така перспектива ввижається просто чудовою. От тільки треба ще вмовити крихітку завітати до мене в гості. Не хочу лякати, але навіть не уявляю, як моя сором'язлива дівчина може сприйняти таку пропозицію. Хоча, мабуть, добре, бо сама бажала продовження і стримувалась через місце перебування.
Вступати у гру без Лілі не хочу. Якщо доведеться долучитись пізніше самій, буде ще більше боятися і сумніватися. Я тепер хочу, щоб вона обов'язково, принаймні, спробувала себе в цьому. Але мені відверто дуже подобається, що одного мого слова "Мала" достатньо, щоб вона одразу погодилась з моєю думкою.
Навіть запрошення до мене, на диво, легко приймає. Виходить, що зі мною удвох вона значно сміливіше, ніж в оточенні інших людей. Чомусь це робить наші стосунки ще ціннішими в моїх очах, нагадує, наскільки я особлива людина в її житті. І я хочу бути для неї таким. Хочу бачити довіру в її очах, як зараз.
Ніколи раніше не проводив час з малими дітьми, але чому б не спробувати щось нове. Треба чимось зайнятись, щоб за ігровий стіл сідати разом з Лількою, але не спокусити тим часом Катерину на ідею скласти мені компанію і перемкнути на мене свою увагу знов. Будувати і ламати чи грати в машинки я і сам в дитинстві полюбляв. Якось з одним малим впораюсь. Згадую мультик "Тачки" і пропоную об'єднати кубики з машинками, побудувати гаражі та мости. Погоджується. Ці споруди теж часом руйнуються і відбудовуються, але поступово сценарій витісняє попередню гру в руйнівника. Тепер знатиму, що й з дітьми здатен знаходити спільну мову. Ще б знайти її з власним батьком і розповісти про те, що забив на економічний, студентом якого він жадав мене бачити. Але з ним спілкуватися так просто, як з цими людьми, ніколи не було й не буде.
Невдовзі і Катерина з Дариною відправляються на кухню. Записавши проміжні результати гри, Дмитро її складає, а дідусі із задоволенням долучаються до спілкування з малим онучком. Вирушаємо "нагуляти апетит" надворі. Навіть дивно, що я залишаюсь в такій чоловічій компанії, до якої невдовзі приєднується Дмитро. Але комфортно. Я пройнявся цією атмосферою родинного відпочинку, це ж треба..
***
Шановці читачі! Дякую за увагу до цієї книги. Дуже сподіваюсь, що вона знайде своїх читачів і серед молоді і дечому навчить.
Продовження, звісно, буде. Частково вже є в книзі "Особлива Квітка". Вона містить вікове обмеження 18+ і доступна тільки зареєстрованим читачам. Але я вірю, що ті, кому вона цікава, легко зареєструються. Оскільки тут я продовження далі категорично вже не бачу. Історія спільного відкриття душевних глибин Лілі і Кирила й спільного розвитку - це геть інша історія. Тому має йти окремо. Вона значно приємніша і позитивніша. Чогось жорсткого там не буде. Я б її легко дозволила читати учням, які вже починають створювати стосунки, але правила сайту... Знаю з досвіду, наскільки винахідлива наша молодь, акаунт дорослого, мабуть, має чи не кожен, як за кордоном фальшиві посвідчення))) Тож, соррі, ця книга остаточно завершена. Якщо сподобалась, буду рада вашій зірочці (вгорі праворуч за трикрапкою вертикальною)
Радо чекаю всіх в Квітці🌹
#2514 в Сучасна проза
#1527 в Молодіжна проза
щирі почуття та відверті емоції, людяність та підтримка, навчитись жити після втрати
Відредаговано: 20.04.2023