Глава 77

 Кирило

        Повертаюсь в кімнату до Лілі з їдким відчуттям провини за поцілунок з Катериною. Він був вимушений. В мене й на гадці цього не було, але таки сталося. Тож, жодних виправдань, винен без суду і слідства. Але засмучувати кохану в такий делікатний момент, коли наші стосунки саме перетинають межу і наповнюються пристрастю і бажанням, щоб все враз зіпсувати, я собі не дозволю. Якось впораюсь з власним сумлінням. Раніше відносно дівчат воно в принципі спало мертвим сном, тож і надалі хай трішечки ще "поспить". Одразу вдягаюся, щоб не довелось пояснювати, звідки на моїй шкірі після душу взявся запах Катерини. Вона пахла якимись парфумами, а не тим гелем, яким ми користувались. 

         Ліля замріяна і розслаблена, помітно, що сплеск гормонів в її організмі відбувся потужний, і це чудово. Мені подобається бачити її задоволеною і розімлілою, бо причина цьому стану я. Але вона одразу зауважує, як поспішаю вдягнутися. Отже, прагне ще прямого контакту "шкіра до шкіри" — можу тільки порадіти цьому. Відмовка про холодну воду спрацьовує, хоч Каті це геть не завадило до мене липнути в буквальному сенсі. Різниця між спробою вкрасти обійми потайки і розумінням, що вони завжди тебе очікують, таки велика.

— Ти така спокуслива, що ледь стримуюсь від продовження, — чесно зізнаюсь, обіймаючи кохану дівчину. Так і тягне прогулятися рукою під її футболку, знаючи, що під нею нічого немає. Ліля червоніє і зізнається, що їй сподобалось приймати душ разом. А потім зависає, згадуючи момент, коли залишилася повністю оголеною в моїх руках. Вона не ображається на це, ні. Я не намагався вже її спокушати, але  часте мерехтіння вій вказує, що саме цей ефект і зберігся в її свідомості. Це стовідсотковий шанс на продовження тут і зараз. 

— Ти бажаєш продовження, крихітко,— пригортаю дівчинку до себе обличчям і вдивляюсь в очі. Зіниці досі розширені - відповідь отримана без слів. Але мене більше цікавить свідомий вибір Лілі, який вона може озвучити вголос.

— Так, дуже, — томно видихає, — але тут в домі декана.. ми і так перетнули всі  межі.

— З останнім цілком можна посперечатися, мила моя. Знову ж таки, нікому іншому гірше від того не стало. — Посміхаюсь до дівчини. — Але мені важливіше, щоб тобі було комфортно, і ти могла насолоджуватися без страху через присутність інших в будинку. — Обіймаю її міцніше.

— Так добре, що ти мене розумієш, — ховаєть в мене на грудях. 

       І ми знов практикуємо наш улюблений вид спорту - довгі-довгі обійми. Аж поки гормони закінчують вирувати в крові, і ритм серця приходить до норми. Просто тримати Лілю в обіймах не менш важливо, ніж торкатися її тіла. Це створює той зв'язок, який дає змогу розуміти часом без слів одне одного і довіряти беззастережно. Це саме він переміг сором і страх, з якими вона жила довгий час. Мені здається, саме він робить мою дівчинку впевненішою і сміливішою. Я безперечно хочу бачити її саме такою. І можу трішки почекати, стримати фізичні бажання, розуміючи, що надалі обмежень вже не існуватиме.