Глава 76

 Ліля

       Обійми та погладжування Кирила під струменями теплої води дуже приємні. Несподівано мій хитрун позбавляє мене частково білизни, але він має рацію — так справді нічого не заважає його ніжним рухам. Трусики обіцяє не знімати, і я знаю, що обіцянки свої він виконує. Але коли починає масажувати мої ноги вже навіть сама трохи жалкую, що заборонила це йому. Він ніжний, спокушає так обережно. Якийсь час ще соромлюсь, але його поцілунки змушують потонути в насолоді. І я дозволяю моєму хлопцю торкатися моїх грудей. Пам'ятаю, що Ярослав їх теж торкався,  але то було геть інакше. Кирило, ох цей неймовірний Кирило! Моє дихання стає мені не підвладним. Я змушую себе стримувати голосні звуки, що рвуться з грудей, ми ж не самі в цьому домі. Чужому домі! Ой, що ж ми робимо! Не знаю, як я це допустила, але опиратися йому я не здатна. Це так неправильно тут, але так неймовірно приємно! 

       Коли коханий розвертає мене і притискає спинкою до своїх гарячих грудей, стискає пристрасно сідниці і впирається в них своїм твердим тілом, бажання відчувати його стає просто нестримним! Я зараз не ображусь, якщо він порушить мою заборону, але ні, він цього не зробить, це ж Кирило — хлопець зі сталевою волею. І я сама підлаштовуюсь, щоб відчувати його тіло ще яскравіше, поринаю в задоволення, яке збільшує мій хлопець ніжними руками, вимальовуючи кола пальцями на моєму животі. Він грає з моїм тілом, підкоряє собі мої відчуття, зводить з розуму. Я забуваю, де ми, і розчиняюсь у веселці, що народжується в мені, втрачаючи сили і зв'язок з реальністю. Але він ніжно і міцно тримає мене. Його серце б'ється так само несамовито поруч зі мною. На хвилі польоту над хмарами ми зараз разом. В якусь мить розумію, що я вже геть без білизни, і рука коханого ковзає там, де кожен дотик досі розпалює бажання, але вже інше бажання: відчувати його плоть не зовні, а всередині.

       Мій хлопець дбайливо обтирає мене і допомагає покинути ванну. На нього завжди можна покластися, це так мило. Швидко сполоснувши речі, біжу до нашої кімнати. На щастя, не зустрівши нікого. Залишаю їх на батареї і падаю на ліжко, обіймаючи себе так, ніби досі в його руках.

        А подумки я досі там, з Кирилом, в його ніжних обіймах: кожна мить від початку пролітає перед очима, знову змушує серце битися частіше, відчувати палаючий  вир внизу живота, бажати його поцілунків, дотиків. 

         Хлопець повертається до кімнати і одразу одягається, потім лягає поруч і обіймає мене ззаду, зауважуючи, що я досі в самій футболці і дуже гарна.

— Дивно, що ти одразу одягнувся, — віддзеркалюю зауваження.

— А ти хотіла б відчути температуру моєї шкіри після холодного душу? 

—  Ой, ні, точно б не хотіла.

— Завжди з думкою про тебе, крихітко, — ніжно відповідає Кирило і цілує у скроню. — Але ти така спокуслива, що ледь стримуюсь від продовження, — зізнається він. А я червонію. — Тобі аж так сподобалось? — Жартує мій хлопець.

—  Сподобалось,— чесно ледь чутно зізнаюся.

— Обіцяю, що буде ще приємніше без обмежень, кохана, — шепоче на вушко.

— Я тобі вірю, ти такий досвідчений і винахідливий.

— Ти теж винахідлива, моя крихітко, ти мене приємно вразила в душі своєю активністю. З усіх сил стримувався, щоб не порушити твою заборону. 

— Але ж потім таки порушив, — посміхаюсь, але варто кліпнути очима, як згадую свої відчуття і поринаю в ту мить, що не лишається непоміченим.