Глава 72

Ліля

      Розплющую очі і насолоджуюсь неспішним пробудженням. Кирила в кімнаті немає, але я й наодинці зараз добре почуваюся. І майже одразу мою увагу привертає телефон мелодією, яка стоїть на виклик від моєї найкращої подруги Зоряни "Everything gonna be allright". Зорюшка завжди мене підтримує і поряд з нею в мене, дійсно, все значно краще.

— З Різдвом тебе, Лілько! — Лунає бадьорий і теплий голосок подруги.

— І тебе з Різдвом, Зоре! Як же я рада тебе чути!

— Ти ж пам'ятаєш про нашу Новорічну вечірку в йога-студії двадцять дев'ятого?

— Звісно! Як про таку надзвичайну подію, нами підготовану можна забути? Очікую з нетерпінням! Не пропущу нізащо в світі!  Навіть, якщо пішки йти доведеться. Ми тут трохи застрягли в сніговій пастці за містом в гостях у родини декана Андрія Валерійовича. — жартую, — хоча сподіваюсь, до того часу шлях тут таки розчистять.

— В мене для тебе є подарунок, — інтригуюче вимовляє подруга.

— В мене вже є найкращий в світі подарунок - моя подруга, що мені майже як старша сестра, — щиро відповідаю.

— Цей "подарунок" на кожен день, — сміється Зоряна, — а я пригледіла тобі ще один саме для святкової вечірки. Та й для вашої художньої виставки в університеті можеш потім використати. Я днями в одному новому модному магазині обрала кілька варіантів вечірніх суконь і лишила подарунковий сертифікат для тебе. Тож, маєш неодмінно завітати туди і обрати ту, що тобі до вподоби.

— Дякую, моя люба! Але, справді, не варто так витрачатися через мене, — сором'язливо сперечаюся, хоч мені дуже приємно. Зорянка, як завжди, дбає про мене.

— Не переймайся, Лілю. В них зараз святкові знижки. І взагалі як бізнес-леді, чий проект полюбився людям і так успішно розвивається, і яка готується відкривати вже другу йога-студію, можу собі дозволити сяяти на святі разом з улюбленою подругою. Ми ж там головні зірки-ведучі цього року.

— Ти наче моя хрещена фея для Попелюшки. Люблю тебе, Зорянко.  — Розмова з подругою зранку підняла мій гарний настрій до максимальної позначки, а може й ще вище. Вже й не згадаю, коли я так почувалася чудово. — Яке ж щастя, що ти в мене є!

— І візьми Кирила із собою для вибору сукні. Ти  ж дівчинка сором'язлива, аж занадто, а чоловічий погляд геть не завадить. Подаруй хлопцеві можливість насолодитися твоєю красою. А то зазвичай бачить тебе тільки в джинсах та светрі. Він теж заслужив на свято для очей. Твій хлопець такий терплячий.

— Так, він такий, — протягую задумливо, — і знаєш, він тепер по-справжньому мій хлопець. І він так дахозносно цілується! — З ким же ще мені поділитися своїм щастям як не з найближчою людиною, найкращою подругою?

— Оу! Ну нарешті, його Снігова Королева розтанула, — радісно сміється Зоря, — я за вас просто щаслива. Тепер розумію, від чого в тебе такий щасливий голосочок зранку. Приємно тебе такою чути, подруго!

— Дякую, Зоре, я справді щаслива зараз! А особливо щаслива тебе чути.

— Відчуваю, що спільний вибір сукні саме на часі, — додає грайливі нотки подруга. — Може ризикнеш його сама спокусити?

— Оце вже ні, — протестую одразу.

— Ні, то й ні. Але, знаєш, я таке задоволення отримала, поки сукню собі обирала в компанії коханого чоловіка! Тім мене просто засипав компліментами. І чудовий день плавно перетік в чудовий вечір та неймовірну ніч.

— Дуже за вас рада. Передавай від нас з Кирилом вітання Тіму зі святом.

— Неодмінно передам! Кирилові теж привіт.

       На цих словах хлопець саме заходить до кімнати.

— Тобі вітання від Зоряни і Тіма, — передаю привіт, не затримуючи.

— І від мене їм передавай вітання, — підхоплює хлопець, — незабаром побачимось. 

— Я все чую, ловлю на слові, — промовляє Зоряна в слухавку, — все, більше не заважатиму вам. Гарного дня!

— Люба, ніколи ти не заважаєш. Люблю тебе! Приємного і вам дня. — Прощаюсь і відкладаю телефон.