Глава 70

Катерина

           Після вулиці Кирило зачинився на довго в кімнаті зі своєю Лілею. Мене це так дратувало, що сама пішла їх кликати, інші й не помітили. І тут Лілька виходить в його светрі. Він має бути моїм! Що вона собі дозволяє? Це нечесно. Він же навіть не подобається їй так, як мені. Навряд чи хтось зрозуміє зараз мої емоції і мою образу. А він каже про щастя, бо "вона більше не сумнівається, що його дівчина". Що ж вони в тій кімнаті робили? Невже навіть тут в присутності стількох людей в будинку?

         Не хочу засмучувати батьків і псувати святковий вечір. Гра дає можливість виграти приз, і я сьогодні це зроблю, бо приз вже обрала. Шкода, що вголос не можна загадати поцілунок чи щось ще. Цікаво, що батьки мало не обурились моєму вибору приза, а амеба Ліля навіть не заперечила і сама попросила Кирила виконати моє бажання.

          Першими йдуть вкладати малого Андрійка Дмитро з Дариною. Потім і Ліля просить вибачення, бо втомилась — і, звісно, Кирило несе свою принцесу до кімнати, наче сама ходити не вміє. Але обіцяє повернутися згодом, щоб виконати мною обрану дію. Тим часом вмикаю улюблену музику батьків і пропоную татусю запросити кохану дружину на повільний танець. Сама запрошую Івана Федоровича, він мені наче рідний дядько, скільки себе пам'ятаю, вони з батьком товаришують. Хай не сумує в куточку. До початку другої пісні вже повертається Кирило, і я нізащо не прогавлю свій шанс. Задля цього ці танці і влаштувала.