Глава 69

Кирило

       Пізній обід в розпалі і всі присутні в гарному гуморі.

— Смачного всім! Дозвольте приєднатися? — Вимовляю слова студента, що запізнився на лекцію, самому подумки смішно, але для Лілі вони зараз, мабуть, звучать логічно, бо ж вона трохи напружується, переступаючи поріг кімнати.

— Звісно, діти! — Одразу відповідає господиня. — І вам смачного! 

— Дякую, — вимовляє мала.

— Дякую! Все так смачно виглядає, — оцінюю старання жінок, відсуваючи стілець для Лілі. 

     Сідаю поряд з нею.  Сам накладаю в тарілку Лілі всього потроху, бо відчуття, що довго ще буде сидіти, як зачарована.  Тільки зараз помічаю свій затуп: рукави светра на неї задовгі, треба було підкотити, щоб зараз ні в яку тарілку не влізла поки знов почала хвилюватися. Ще й Катерина свердлить її прискіпливим невдоволеним поглядом, наче дірку в светрі пропалити намагається поглядом. Але дорогою ці довгі рукави так мило і органічно на крихітці виглядали, треба визнати. Дуже незвично  бачити дівчину в моєму одязі. Жодній ніколи не дозволяв цього. А їй сам запропонував, знаю ж, що дівчата полюбляють так робити. І він на ній зараз як табличка з написом "Моя дівчина". Я і в універ її не проти так одягнути — сам собі дивуюся. Але настрій це піднімає гарно.

— Ти їсти будеш чи погодувати? — Трохи кепкую тихенько зі своєї малечі, яка повільно колупає їжу в тарілці. В її погляді одразу щось спалахує і вмикається щось схоже на здоровий апетит. Вона точно не готова перевіряти мою вигадливість в присутності всіх інших. Хоч голодна не залишиться. 

        Новин про можливість виїхати немає, тож цей передріздвяний вечір і наступну ніч ми проведемо тут. Час знов минає легко і весело. Після їжі Валентина Олексіївна пропонує зіграти в улюблену гру Поліани з  твору Елеонор Портер. Сама починає з того, що щаслива від можливості зібрати родину на свята в цьому дуже дорогому їй домі. Іван Федорович і Ліля майже одночасно підхоплюють її думку, бо щасливі віднайти близьку людину цього року і бути тут зараз. Андрій Валерійович, мабуть, вкотре, каже дружині, що невимовно щасливий, оскільки така надзвичайна жінка погодилась колись стати його дружиною і подарувала йому чудових дітей. Катерина радіє наявності таких чудових батьків, які завжди підтримують її. Але з її вигляду щасливою її геть не назвеш. Дмитро і Дарина щасливі успіхами свого синочка, а я тим, що моя дівчина нарешті одужала, посміхається і більше не має сумнівів, що ми разом. Ці слова ще більше засмучують Катерину. 

      Батьки вкотре пропонують зіграти у "Найвеселіші відповіді про все на світі". Суть гри полягає в тому, що хтось задає питання, бажаючі по черзі пропонують відповіді, за які колективним рішенням присуджують від одного до п'яти балів. Наступне питання задає той, хто отримав більший бал, а виграє той, хто в підсумку набрав найбільше балів. Навіть Катерина і Ліля  згодом захоплюються грою, забуваючи хвилювання і невдоволення. Але виграє Катерина. І як переможець отримує право на приз — дію, яку  має виконати на її бажання будь-хто з інших гравців. Не соромлячись, дівчина заявляє, що хоче відчути себе на місці Лілі, якій так пощастило зі мною, і загадує ввечері занести її на руках до її кімнати.