Глава 66

Кирило

       Сьогодні класний день! Я здивував Лілю на вулиці, а вона мене щойно, в кімнаті, наважившись знімати з мене светр. Це ж мало не запрошення зняти з неї цю сукню. 

     Використала паузу, щоб опанувати емоції, але отримала нові неочікувані відчуття. Тепер і давати мені простір для маневрів не наважується. Варто було обійняти — притислася з такою силою, наче я збирався назавжди від неї втекти, а вона прагне утримати. 

     Але безумовно приємно, що їй так подобається відчувати моє оголене тіло, що вона хотіла контакту зі шкірою замість тканини. Коли я одягнений, вона в профіль прикладає вушко до моїх грудей. А зараз притискається губами і несміливо куштує шкіру на смак. І їй це подобається. Не може втриматися і прокладає доріжку на моїх грудях поцілунками. Це збуджує, дуже. Навмисне голосно втягую повітря, щоб знала про свій вплив на мене. Але Ліля кидає на мене швидкий хитрий погляд і продовжує дражнити. Це солодка помста за мій спосіб зігріти. Це ж очевидно.

— Вирішила пограти з вогнем, моя крихітко? 

        Піднімаю її підборіддя, щоб зазирнути в очі. За мить вираз її обличчя змінився. Зараз Ліля така зворушлива, дивиться з ніжністю, вдячністю і довірою на мене. Тягнусь до її губ і ніжно цілую, ковзаю руками по спинці вниз і, підхоплюючи під сідниці, піднімаю на зручний рівень. 

       Вона хапається ніжками за моє тіло сама, вдруге знайомою доріжкою рухається вже блискавично швидко. І мені це подобається. Наче наші тіла вчаться говорити однією, спільною мовою без потреби в перекладі. Якби вона мені не довіряла, цього б не було. Тож, геть не дарма я дію повільно і обережно, без зайвого тиску. Хоч це змушує стримувати певні бажання в собі. 

          Притискаю крихітку до стіни спинкою. Хай звикає. Відчуваю власне збудження, що впирається в її тіло крізь боксери. Спогади підкидають багато бажаних варіантів розвитку подій. Можу вільно блукати руками її тілом, насолоджуватись солодкими вустами, але починаю цілувати її обличчя.   

—  Як відчуття? Які поцілунки сподобались?  — Вимовляю, ледь торкнувшись її губ.

— Всі, — щиро шепоче моя дівчинка і повільно додає. — Приємно, хвилююче, трохи лячно..

— Я тебе лякаю?

— Ні,.. нові відчуття.. і бажання, які виникають в мені.

— Ти мені довіряєш, Лілю?

— Так, — видихає з полегшенням.

— Тоді не лякайся. Я не зроблю нічого, чого ти не захочеш.

— Добре, — посміхається красунечка.

— Чого зараз бажаєш, моя крихітко?

— Цілувати тебе, — техенько видихає Ліля.

          І варто наблизитись губами до її губ, як сама пристрасно цілує, шукає своїм язичком кінчик мого. Віддаю їй ініціативу і насолоджуюсь відчуттям її бажання. Довго ж я чекав, доки воно прокинеться. 

       Серце сходить з розуму і реагує так, наче я цілую дівчину вперше в житті. Електричний струм розходиться тілом від кожної зустрічі язиками. Поцілунки стають все пристраснішими.

   Я вже не впевнений, що зможу стриматися і зупинитись на цьому. Але про більше вона не казала. Тож, краще не поспішати й не тиснути. Ще вранці взагалі боялася легкого дотику до моїх губ. Відшукую в думках те, що допоможе стриматися. Згадую її слова: "Він зрадив мою довіру. А тобі я довіряю". І повторюю їх собі раз за разом.