Глава 62

На особисті прохання (які як завжди приймаються на мій особистий телеграм @JuliaNikolpsy ( чат бот Атлантівський тільки длі військових та членів їх родин) читачів, котрі за віковим обмеженням не можуть прочитати історію 18+, додам ще частину історії в цю книгу. 

Але скорочено! Повний текст і всі пікантні моменти тільки в книзі "Особлива Квітка" на моїй сторінці до уваги зареєстрованих користувачів букнету від 18 років.

***

Ліля

          Поспіхом мчу до будинку. Нещодавно Кирило був для мене найкращим другом і захисником, вдавав з себе мого хлопця в університеті, щоб захистити від деяких одногрупників, зрідка намагався зірвати з вуст обережний поцілунок. А тепер я облизуюсь, спостерігаючи за ним, і, коли він це бачить, розумію, що сама вже хочу його поцілунків. І не тільки таких стриманих і невинних, на які він вмовив вранці. Але як реагуватиме моє тіло на них? Чи не ускладнять, чи не зіпсують вони ті відносини, що вже склались між нами? Я ж розумію, що цілуючи мене по-справжньому,  хлопець бажатиме і очікуватиме вже не тільки поцілунків. А чи готова я до чогось ще? Ні, не готова.

           Роззуваюсь і складаю поліна біля каміна, який вже встигли розтопити дідусі. І граються поряд на підлозі з малим Андрійком в машинки. Валентина Олексіївна чаклує над обідом і визирає на хвильку з кухні, реагуючи на наше повернення.

— Вам не завадить переодягнутися, діти, — озирає мене і Катерину у мокрих від снігу джинсах.

— Не завадить. Але ми ж не планували лишатися на ніч, тож нічого й не брали з речей, — знизую плечима.

— А це не проблема. Зараз Катя щось зі свого одягу підбере для тебе, а Дмитро потім для Кирила, — озвучує рішення жінка.

     Катерина одразу ж киває і прямує нагору. Я ж не хочу стояти в неї над душею, поки переодягнеться і щось мені знайде, й берусь чистити картоплю на кухні. Поки завершую процес, дівчина спускається і повідомляє, що одяг чекає на мене у кімнаті. Тим часом в будинок повертаються й хлопці. Зустрічаємось знов з Кирилом. Бачу в його погляді приємне очікування. Погляд доповнюється спокусливою посмішкою. Мчу до кімнати і знаходжу там досить тонкий довгий бавовняний сарафан на тоненьких бретелях і кофту. Встигаю зняти светр і вологу майку та вдягнути цю сукню поверх джинсів, й, постукавши, до кімнати заходить Кирило із спортивним костюмом та футболкою в руках. Кидає речі на ліжко і обіймає мене.

— Ти так швидко втекла, моя крихітко. То на чому ми закінчили?

— А на чому ми закінчили? — Перепитую з сумнівом, бо на чому тільки цього дня ми не переривали розмови. Може, вийде обережно обійти тему щодо емоцій, викликаних останнім видовищем на дворі.

— Ти так спокусливо облизувала губки, поки я колов дрова, — нагадує хлопець. — Чи не поцілунку ти забажала? 

— Може, і поцілунку, — відповідаю, знітившись і ховаючи очі на грудях Кирила. Тілом вже починає бігати холодок. Чи через оголені плечі і частину спини, чи через присутність хлопця.

— Тоді обирай, який з них тобі більше до вподоби, крихітко, — вимовляє тихо на вушко і цілує мочку вуха. Прямує нижче, залишаючи ніжні поцілунки на шиї, переходить на плечі. 

      Це дуже приємно, викликає тремтіння і бентежить. А я не можу стримати і приховати емоції, починаю дихати частіше. 

         Кирило на мить зупиняється, щоб поглянути в мої очі, погладжуючи однією рукою підборіддя, а потім торкається губ своїми вустами. Спочатку ніжно, а потім більш наполегливо. Другою рукою погладжує спину і, досягаючи талії, виявляє під сукнею джинси. Поділ сукні швидко піднімається. В наступну мить вже руки хлопця розстібають гудзик і блискавку, тягнуть донизу обережно тканину під сукнею, а очі не відпускають поглядом мої. Він насолоджується моєю реакцією на кожен неочікуваний рух, нагадує, який дбайливий. А я, як завжди, заворожено, з очікуванням, спостерігаю, не в змозі опиратися жодному його руху. Я знаю, що б не зробив цей хлопець, це буде приємно. Шкоди мені він ніколи не зробить.