Глава 61

 Катерина

        І от вперше за довгий час в нашому домі з'являється студент мого батька, який, одразу розумію, мені шалено подобається. Ситуація дивна, що в Івана Федоровича якась прийомна доросла донька тепер є, але хто Кирило їй збоку  одразу й не скажеш, хоч з нею приїхав. Він про неї дбає, а вона якась, як вобла морожена. Чи з ним, чи не з ним? Чекати чогось знов кілька років якось не хочу. Не настільки вже маленька. Та й щоб не вчинила, а брат мене точно зрозуміє і завжди буде на моєму боці. Але в іншому, треба визнати, ця Ліля досить приємна людина. Тож нам тепер судилося, мабуть, бути подругами, бо ще не раз зустрінемося "в родинному колі". Батько дуже радіє, що друг його найліпший нарешті повернувся до життя після втрати, і Ліля йому тепер найближча людина. 

         Снігопад і заметена дорога змушують гостей залишитися в нас на довше. І я цьому рада. Наступного ранку знаходжу момент спитати у Лілі про стосунки з Кирилом. Відповідає вона зовсім плутано. Але не заперечує, щоб я спробувала з ним поспілкуватися, привернути його увагу.

       Так він їй потрібен. Куди більше дівчину хвилює, чи сама вона вступила до університету, чи хтось допоміг. І роблю висновок  що цей хтось їй не байдужий, на відміну від Кирила. А відповідь знає мій любий таточко. Чудово! Тож якщо з'ясувати це, і Лілі добру справу зроблю, і може стимул налагоджувати стосунки з тим кимось в неї з'явиться, і Кирила зможу вільно зачаровувати. Три в одному. Гріх не зробити. 

     Мені так тепер подобається бути сміливою і рішучою. Даня був такий і я хочу теж бути такою. Але, мабуть, я трохи перестаралась. Тато сказав, що вступ — заслуга Лілі. А вона сприйняла все аж надто драматично — і Кирило кинувся носитися з нею, як з малою дитиною. Мене це бісить і викликає ревнощі. Краще б він мене на руках носив завжди після того, як спіймав з драбини. Було б казково.

         А натомість він багато часу проводить із нею окремо, і сплять в одній кімнаті. Він сьогодні ще й відповів Івану Федоровичу, що онуків вони з Лілею йому народять пізніше. Щоправда сама Ліля таким планам хлопця не зраділа, і це мене тішить. Так хотілось вдарити його за ці слова, але змогла тільки кинути сніжкою. Кидатися снігом було весело, майже як в дитинстві. Але я намагалася покарати сніжками за кожен погляд, що він спрямовує на неї, а не на мене.

           А потім хлопці пішли колоти дрова для каміну, а я і Ліля спостерігати. Дмитро це ніколи не любив. А от Кирило взявся охоче. Він такий мужній і сильний, нереально спокусливий! Не могла на нього надивитися. 

— Я все бачу, — задоволено вимовив хлопець, кинувши швидкий погляд в наш бік. 

    Лілька схопила поліна і побігла до будинку, наче її окропом з голови до ніг облили. Мені дуже хотілося лишитися, але брат поглядом показав, що теж маю піти. Та я все ж таки спробувала привернути увагу хлопця і продемонструвати, що не така амеба, як Ліля.

— Я буду рада, якщо дійсно мене побачиш, — сміливо відповіла, взяла поліна і впевнено  пішла.

       Дівчатам, які так впевнено поводяться хлопці мають задивлятися в слід. Тож я дуже сподіваюсь, що він зверне на мене свою увагу. Я хочу бути з ним! І зроблю для цього все, що буде потрібно.

****

Шановні читачі! Дякую, що були весь цей час зі мною та героями книги. Вона не дуже весела за тематикою, але, сподіваюсь, знайша відгук у ваших серцях. Сьогодні публікую останню главу.

Так сталося, що днями разом з телефоном було знищено, втрачено багато корисної інформації та дві готові книги, серед них і обіцяне продовження історії про Лілю та Кирила. Власну цікавість я, мабуть, задовольнила, написавши з натхненням спочатку "Слід", а за ним і "Особливу квітку", яка мені, чесно кажучи, подобалась значно більше. Тепер через зобов'язання перед своїми читачами маю наново почати писати цю історію..Але зараз з ГРВІ, настрій не дуже романтичний і натхненний. Знадобиться деякий час, може, до вихідних збирусь з думками. Дуже, хотіла б дізнатися ваші відгуки. Вгорі праворуч за трьома крапками є різні функції. Кому сподобалось і хто бажає продовження, натисніть, будь ласка, "мені подобається" і "відстежувати автора", щоб я знала вашу думку, про ваше бажання читати продовження, і Ви отримали повідомлення про публікацію нової книги. Цим морально мене підтримаєте і додасте мотивації швидше знов братися за книгу.

Дякую за увагу. Бережіть себе! Будьте коханими і щасливими!