Глава 58

 Ліля   

            На вулиці повно снігу. Сніговика вже зліпили до нас. Дідусь Андрій катає свого малого Андрійка на санчатах і щасливо посміхається на всі тридцять два. Таким свого декана ми ще не бачили.

— От і мені б онучка чи онуку, — дивиться на них замріяно Іван Федорович.

— Колись організуємо з Лілею, — впевнено відповідає йому Кирило,

    Я лише встигаю підібрати щелепу, що, здається, кудись стрімко вкотилася.  

— Але не зараз, — додає хлопець, помітивши мою реакцію.

— Та звісно, не зараз, вам ще вчитися і вчитися, — підхоплює мій названий батько. — Але радісно від самої думки, що є від кого внучат чекати.

       Обіймаю чоловіка. Це ж він про мене говорить, а серце сповнюється ніжністю. Боковим зором помічаю, як погіршився настрій Катерини від цієї розмови моїх чоловіків. Відповідь на питання, чи мій Кирило хлопець, якось сама собою прояснюється. Але не така, як хотіла б дівчина. 

        Раптом в Кирила летить чимала сніжка з рук ображеної дівчини. Він швидко відповідає, а наступну кидає в мене — і далі вже починається сніговий бій всіх проти всіх. Навіть малий Андрійко радісно долучається і разом з дідом намагається поцілити в кожного. Дарина в якийсь момент опиняється на сніговому килимі, а Дмитро, подаючи їй руку, раптом приземляється  поруч з дружиною. Гучний сміх заповнює двір. Від малого Андрійка дісталося і бабусі, і діду Івану, і батькам, бо інші цілі виявились швидкими та вертлявими. 

         Набавились ми, як діти. Скинула всю нервову напругу, що десь сиділа в моєму тілі і мозку. Хто б рахував, скільки разів з Кирилом поцілили одне в одного. Але задоволені всі. І Катерина також. Починаємо гуртом будувати снігове місто для малого. 

— Обіцяний палац для моєї принцеси, — шепоче на вухо Кирило.

— Щось він малуватий, — кривлю носом, сміючись.

— Так ти ж в мене крихітка, — посміхається, — колись облаштуємо разом більш підходящий дім,  — знов шепоче мені хлопець, щоб не доносити нашу розмову до всіх довкола, і змовницьки примружує око.

— Що це за плани такі? — Не стримуюсь я, і питання звучить голосніше, ніж варто було.

— Нормальні плани, — цілком серйозно відповідає Кирило.

****

Якщо немає спільних планів, то стосунки ні до чого не ведуть. Але плани озвучувати має хлопець, правда? Тоді дівчина буде знати, що бажана, кохана - і щаслива.