Глава 46

Ліля

             Ввечері пишу Кирилові і запрошую з нами в гості до родини Андрія Валерійовича. 

"Не мріяв провести вихідний в компанії декана, який завжди дивиться суворо в мій бік. Але

З тобою хоч на край світу, крихітко!" — відповідає він.

      Плануємо прибути на обід, тож варто прихопити продукти і мати запас часу, щоб допомогти господині з готуванням.  Чоловіки ж знайдуть теми для спілкування. Запросили нас в заміський будинок, в якому родина вирішила провести свята подалі від міського гомону.

      Таксі зупиняється біля воріт, і, відчинивши дверцята, помічаю перші сніжинки. Вони тільки-но почали падати з неба, їх ще зовсім мало. Та, здається, це не на довго. Але настрій від них вже стає більш святковим. За хвірткою зустрічає досить гарна територія. Влітку тут, мабуть, зеленіє газон. З одного боку будинку окреслюється клумба, а з іншого зеленіє чудова жива не маленька ялинка. Так ось чому Різдво та Новий рік господарі святкують саме тут.

      На зустріч вже поспішає  Андрій Валерійович, запрошує до будинку, знайомить з дружиною Валентиною Олексіївною та донькою Катериною. Обидві жінки гарні, тендітні, привітні і милі. Обмінюємось щирими посмішками і поринаємо в атмосферу родинного свята. Кирило заносить продукти на кухню. Пропоную долучитися до розпочатих тут процесів і отримую своє завдання. Катерина ж невдовзі завершує свій салат і відправляється шукати гірлянду та іграшки для прикрашання ялинки, які знаходяться десь на горищі. А Кирило радо пропонує їй допомогу аби тільки не сидіти в компанії двох деканів. За деякий час пошуковий загін повертається вниз з коробками. Валентина Олексіївна залишається наглядати за всім, що запікається, вариться і смажиться, а мене заохочує приєднатися до Катерини та Кирила коло зеленої красуні. 

          На вулиці зустрічаємо старшого сина господарів Дмитра з дружиною Дариною та трирічним сином Андрійком. Поки дитина радіє сніжинкам і бавиться з мамою, ми вчотирьох беремося до справи. Дмитро приніс з гаража розкладну драбину, а Катя забралася одягати верхівку під обіцянку хлопців міцно її тримати і ловити в разі чого. Далі пішло ще веселіше. Брат із сестрою помітно близькі, багато згадували історій з дитинства про родинні святкування і прикрашання цієї ось красуні, обвиваючи її гірляндою. Колись батько піднімав малу Катрусю на руках до верхівки, потім саджав на шию, а пізніше вже знадобилася і допомога драбини. Деякі старі невеличкі незвичайні речі, що належали ще дідусю і бабусі, також склали компанію ялинковим прикрасам. "Кожен мріяв би народитися в такій чудовій родині", — підсумовую я свої думки. Я справді задоволена цим днем і товариством. Ми неодмінно станемо друзями.