Глава 44

Ліля

            Часу на прогулянки вже не було. Як і настрою. Ми мовчки вийшли з дому і побігли наздоганяти трамвай. Ледь забігли в майже порожній салон, приземлилися на сусідні сидіння. Кирило знов пригорнув мене рукою до себе, розстібнувши спочатку куртку, а я заховалась на його грудях, аби тільки не продовжувати зараз розмову про почуття та стосунки. Це надто складний квест для мене зараз. Я ще не готова його розв'язувати. Запах його парфуму був вже для мене знайомим, рідним і заспокійливим. І я дозволила собі розчинитися в ньому ненадовго. Перевела свої думки на те, що ось-ось свята, потім  в січні вже іспити, а потім одразу виставка. Чітких планів на Новий рік ще не було, і зараз я уявлення не мала, що де і з ким хотіла б робити. Але зараз і про це я б не стала говорити з Кирилом.

    Біля студії ми зустріли замріяно- схвильовану Зоряну, яка, вочевидь, про щось хотіла поговорити зі мною. Тож одразу запропонувала підвезти мене після заняття додому. Я поцілувала вже за звичкою Кирила у щоку і попрощалася, пообіцявши пізніше написати. 

       Із Зорею ми обговорили деякі деталі святкової вечірки. Її масштаб порівняно із запланованим спочатку значно збільшувався. А причиною виявилося те, що подруга отримала пропозицію про відкриття ще однієї студії. Одна із клієнток була просто закохана у створений тут простір. А от її заможний чоловік бажав би бачити місце, де із задоволенням затримується постійно його дружина, десь ближче до свого дому. Тож вирішив проінвестувати відкриття ще однієї студії в іншому районі міста. Але на надзвичайно вигідних для Зоряни умовах: без жодного втручання в управління і розвиток справи. Подруга сяяла. І я була цьому відверто рада. Вона так багато працювала, щоб цього досягти. І звісно заслуговує на успіх і визнання.