Глава 22

Ліля

            Невдовзі Кирило відбув на збори. Стас більше не чіпав, обмежувався словесними випадами. Та і яка, в біса, мені справа до того, що верзе цей дурень? Йому б в садку іграшками гратися чи гумовими ляльками командувати. Кого тільки не зараховують до переліку студентів за гроші..

          Дівчата якось підловили момент між лекціями, щоб розпитати мене про Кирила. Не схотіла налаштовувати таку кількість людей проти себе, розбиваючи їх надії і сподівання.

— Кирило чудовий. Він справжній лицар. Хіба ви не помітили? Він жодну з дівчат ображати не дозволить. Але про які серйозні стосунки можна казати за тиждень? Чи навіть за місяць знайомства? Може він вже й забув мене на тих зборах. В мене стільки роботи, що спілкуватися ні з ким, і з ним також, мені фізично ніколи. — Дівчатка помітно зраділи, повірили, що шанс ще не втрачено - і почали дивитися на мене більш приязно, без злості. — Одне точно можу сказати вам про Кирила. — Зробила паузу, і одразу ж почалися смикання.

— Та кажи вже швидше, Лілько!

— Кирилу подобаються тільки розумні дівчата. Організовані, відповідальні, на котрих можна покластися. Я щодня відправляю йому навчальний матеріал, бо він не хоче відставати від навчання, навіть перебуваючи на зборах. А ще взимку відбудеться одна особлива подія. Перша така в нашому університеті. І Кирило має велике бажання прийняти в ній участь.— аж перелякалася, глянувши на годинник, — Так, дівчата, нам пора на пару. Все потім.

— От інтриганка! — почувся вигук з незрозумілим для мене підтекстом.

— Ми запізнимося, — кажу спокійно, наче карбую. — Повторюю: Кирило любить розумних, відповідальних, старанних. Засвойте це. Оцініть самі себе. А про інше пізніше. На все свій час.

***

Пару тижнів мене намагалися постійно смикати цими питаннями про подію та її зв'язок з Кирилом. Питали, мабуть, і в деканаті. Але марно. Куратор якось, змовницьки примруживши око, сказав, коли перестрілись у коридорі.

— А ви крокуєте у вірному напрямку, Ліліє. Ваші вже так мріють дізнатися про очікувану подію, що й участь у ній візьмуть залюбки.  І працювати жіноча частина групи стала значно краще за відгуками викладачів. Менше пропусків занять. Є з чим Вас привітати як старосту. Ви виправдали сподівання. 

      Як же це було приємно, бо несподівано! Але лише на якусь мить, коли, наче гора з плечей звалилася! Про одногрупників можна не думати більше. Подякувала й побігла. Всі мої думки були між поточними завданнями, рефератами та проектами. За наявності натхнення бралася за проекти. Коли втомлювалася, йшла готувати щось смачненьке Івану Федоровичу, а потім сідала за реферати чи практичні. Добре, що продукти мене очікували завжди в холодильнику, чистий посуд у шафі, а в квартирі було прибрано, чисто, затишно, тепло, по-домашньому. Прийомний батько розумів мене з півслова, дбав і навіть з рефератами пропонував допомогу. Але я вирішила, що знання мені не завадять, тож, зроблю все сама.