Глава 20

Ліля

         З того випадку відношення Стаса до мене було визначено остаточно. Він за кожної можливості намагався з мене кепкувати чи принижувати. Щодо ворога Кирилова була правда. Але частина студентів стала сприймати мене серйозніше. І в цьому Кирило також мав рацію, кажучи, що маю продемонструвати, що не злякалася нападу мажора.

       Проводжаючи мене того вечора, Кирило пояснив, що на його думку, мені тепер потрібен захист. Якщо не фізично, не щодня, то принаймні хоч загальне розуміння одногрупниками того, що за мене є кому заступитися в разі необхідності. 

— А чи є кому, крихітко? — уважно поглянув на мене хлопець.

— Немає..

— Ну, тоді це буду я. Домовилися?

— Так, Дякую тобі за турботу, — сором'язливо подивилася в темні очі хлопця.

— Але це розуміння має зберігатися і за моєї фізичної тимчасової відсутності. Бо ж за тиждень я поїду на збори.

— І як це можливо? — Стиснула плечима я.

— А ми скажемо усім, що відтепер ти - моя дівчина. А отже, хто ображатиме тебе, той матиме справу зі мною. Навіть якщо і не одразу. — Я замислилася.

— Але тобі подобалася увага дівчат?

— І що? Боїшся, що тепер ця увага зі зворотнім знаком дістанеться тобі?

—  І це теж можливо.. Але ж тепер ти втратиш те, що тобі подобалося, не зможеш так відверто фліртувати з іншими.

— Не так багато я й втрачу, — засміявся Кирило, — все одно незабаром поїду на збори. А от думка про те, що я з тобою, у декого в порожній голові залишиться. 

— Мабуть, ти маєш рацію, — погодилась я, не маючи аргументів для заперечень. — І між іншим, ми вже прийшли. Я живу в цьому будинку.

— Класно тобі, зовсім близько до універу. — промовив Кирило і додав, —  чи обійме мене моя дівчина на прощання? 

— Як же Вас не обійняти, лицарю мій!? — посміхаючись, відповіла і притислася до грудей хлопця. Від нього відчувався приємний аромат, про який я заборонила собі думати і до якого заборонила собі звикати. Вдруге ж в моєму житті з'являються вдавані, ілюзорні стосунки.  

        Відкинувши голову назад і зазирнувши в його очі, помітила здивування. Ймовірно хлопець чекав від мене більш стриманої реакції. Але чому б і ні? Завдяки йому цей день в універі закінчився добре, як і день оприлюднення результатів вступу. Він тоді встиг навіть потримати мене у своїх міцних руках. То невже б зараз я стала ображати його відмовою від простих людських обіймів? До того ж Кирило поводився виховано і подорожувати руками моїм тілом не намагався, спокійно опустивши їх на мою спину.

********

Добрий ранок! З Днем закоханих! Перш за все у життя😉

Радості і тепла людських взаємин!