Глава 19

Кирило

           Заходжу на третій поверх і наштовхуюся на групу у майже повному складі. Аж дивно. Дівчата перешіптуються. А Стас Козирев притискає до стіни попереду Лільку. Кидаю швидкий питальний погляд на своїх фанаток - і одразу чую:

— Всі в кафе вже збиралися, а вона поперлась навчатися. 

Отже, Козир виховувати квітку вирішив злим риком та фізичною силою. Ой не по-чоловічому. Наказую відпустити дівчину та вмить опиняюсь поряд. Нахаба не поспішає мене чути. Вважає себе королем життя, а сам шмаркач недороблений. Без батьківських статків - нуль без палички.

— Чи ти щось не зрозумів? — Перепитую. І Стас таки відпускає руку Лілі. Може й хотів би щось на мене попищати, але тут і викладач нагодився. А він Стаса і так не дуже, тобто правильно сприймає.

Легенько беру за руку дівчину, що ніби заклякла на мить на місці, і веду до аудиторії.

— Сміливий вчинок. Респект. — Піднімає на мене очі квітка і вмить опускає. — А ти відчайдушна, виявляється.  — Посміхаюсь, але їй не до жартів. Вся серйозна така.

— Просто дисциплінована, — відповідає нарешті, — не могла прогуляти пару. Мене ж декан особисто попередив. І наказав одногрупників намагатися від прогулів стримувати. Тепер розумію, що мав тоді на увазі.

 — Дисципліна - це дуже добре. Як спортсмен я знаю. Без неї нічого не досягнеш. Ти - молодець!.. Але Ти хоч розумієш, що ворога собі нажила? — Питаю і влаштовуюся поруч з нею на першій парті. Де я, а де перша парта? Смішно. І хтось таки вголос посміхнувся позаду. Але Лільку саму зараз лишати не хочу. Не зрозуміла ще, куди вляпалася. Розбещений гівнюк же мститися точно буде. А хто її, сирітку, захистить?

      Викладач відпускає на  десять хвилин раніше, додаючи, що це подарунок Козиреву. От тепер мені реально подобається цей чоловік з почуттям гумору. І додає, звертаючись до Лільки, що староста і після занять не повинна відриватися від колективу. Теж гарний натяк. Гарно так похвалив, що не дала всім злиняти. Але ж це не кожен і зрозумів. Логікою тут деякі обділені конкретно.