Глава 18

Ліля

          От і почалася календарна осінь та моє омріяне навчання. Проте значно складніше, ніж я очікувала. Бо багато хто з одногрупників зовсім не радів мені у якості старости.

— І оця сіра миша є обличчям нашої групи, фе! — Почула якось розмову кількох дівчат. 

      Марина була зіркою цієї компанії: дочка заможних батьків, типова мажорка і королева краси. Вона, здається, ходила до універу тільки для того, щоб демонструвати щодня свої дизайнерські наряди і стріляти очима. Особливо часто намагалася стріляти у Кирила, бо ж він мав найспокусливішу зовнішність. Та й не з найбіднішої родини. Але поки він насолоджувався увагою всього жіночого складу і не поспішав звертати особливу увагу на когось конкретно. Та й навіщо?

— Та яка тобі різниця, — спокійно, навіть байдуже, висловлювалася Ксенія. — Чи ти б хотіла бути старостою? От не повірю! Це ж нудно! Мені от така відповідальність за всіх триста років не здалася. І ти б раділа теж, що не на тебе цей зашморг повісили.

Можливо ця дівчина мала рацію. Бо я десь приблизно так і почувалася, наче із зашморгом. Всім доведи розклад, проконтролюй, щоб кожен мав список рекомендованої літератури, який дає тобі кожен з викладачів, за кожним зафіксуй тему реферату, а майже кожен обов'язково крутитиме носом.. А як їх вмовляти не пропускати заняття, і гадки не маю. Дисциплінованість - то зовсім не про більшість групи. От воно мені треба за всіма бігати? Хіба хто хоч подякує? Ні, я б краще сиділа і мовчки собі вчилася. А натомість дивлюся, як такі королеви очі закочують невдоволено. Та ще й гидоту за спиною кажуть.

— Дякую тобі, доле, що послала мені цього надзвичайного чоловіка, — тихенько вимовляла я майже щовечора перед сном.

Іван Федорович як досвідчений викладач став моєю найбільшою опорою та підтримкою. Щодня за обідом чи вечерею він вислуховував мої розповіді або часто відверті скарги на нестерпних одногрупників. Заспокоював і давав поради щодо спілкування з ними. Хоча я не завжди мала сили поводитися з ними саме так, як він радив: спокійно, впевнено та стримано. Виводити на емоції деякі особи вміли. Тоді хотілося забігти в куток і плакати, але дозволити собі це могла.