Глава 3.1

       Отже, іспити хоч на якийсь не зовсім ганебний бал я таки склала - і це неабияке досягнення, просто величезне, у моєму житті. Відтепер назавжди викреслюю з голови думку про те, що я сільська безперспективна дурепа.

      Але головним, що вирішить зараз мою долю залишається творче есе. Я ж не знаю, як змогли презентувати себе інші, та які навички, яке портфоліо вони мають.

- В тебе все неодмінно вийде! Ти обов'язково вступиш до омріяного універу! - не перестає підтримувати мене найрідніша тепер людина. - А в разі чого в тебе і домовленість з Ярославом є. 

- Ні, - заперечую на останньому. - Контракт ми підписували на річний термін з можливим продовженням. А я ж не прожила з ним стільки. Та й я його навіть із собою не брала. Той контракт тобто. А коли вже заблокувала номер чоловіка, то маю досягати всього сама, а не бігти до нього в ноги кланятися. Маю довести і йому, і всьому світові, що я не нездара і не безпорадна, що сама здатна досягти бажаного. Мені вже пощастило з тим, що через нього я познайомилася і з тобою, і з графічним дизайном. Тож, насправді, після жахливої роботи офіціанткою в тому клубі зустріч з ним і можливість зрозуміти свій шлях в житті - це неабиякий подарунок від долі. Ну, а що піддалася на його чари, то сама винна. Щеплення від чоловічих чар, вважай отримала, буду розумнішою надалі.

- Не можу не погодитися з тобою! Тільки ще раз наголошую, що в тебе все вийде! Як і в мене з моєю студією. — Обіймає за плечі подруга.

- То розповідай, як там справи у студії? - цікавлюся життям Зорі, в якому, здається, все пропустила за час напруженої підготовки до іспитів.

- Потихеньку! Вже є приміщення, класний тренер, і перші клієнти записалися у групи. Я поки що буду займатися і роботою адміністратора. Бо це ж моє творіння. Як випустити його з рук?

- Ну звісно. І от в тебе точно все вийде. Точніше не буває. - щиро повертаю подрузі віру у неї. Яке ж щастя, що вона в мене є!