Глава 3

Ліля

            У школу я пішла з 8 років, тож пропустила тільки рік після школи. Дізнаюся, що якщо надати доказ, що мала на те вагому причину, то можна спробувати поборотися у конкурсі за пільгові місця у виші для сиріт та чорнобильців. Хрещена, тітка Уляна, залюбки погоджується допомогти отримати довідку в районній лікарні про те, що мама довго хворіла. Ну й документи про смерть батьків вдома лежать. Це є.

     Крім вступних іспитів передбачено творче есе на тему вибору цього напряму навчання. В ньому мені звісно є, що сказати після вивчення всіх матеріалів Зоряни. Додаю до нього своє хоч і куце, але головне, що вже існуюче портфоліо з найлегшими виконаними під власним іменем проектами та презентацією тієї художньої виставки.

       Виявляється, один з друзів Зорі працює в моїй омріяній альма-матер. І на період вступної кампанії потрапляє секретарем приймальної комісії. Навіть не питаємо, як йому вдалося поцупити завдання до іспиту з державної мови. Я хоч в школі і старалася вчитися, але чесно, ну який там рівень володіння мовою в селі, де більшість говорить суржиком? Іспит з історії я сподіваюся самостійно здати хоч якось. В нас була вчителька буквально закохана в історію власної країни. Тож головні її події я начебто пам'ятаю. А от на рідній мові зганьбитися лячно. Та тепер можна попрацювати з тими завданнями наперед. І хоча ніхто мені не гарантує, що їх не замінять, що це взагалі не якісь минулорічні завдання, але хоч є від чого відштовхуватися. І я наполегливо працюю над ними і темами, які видаються мені незрозумілими; з правилами, які нещодавно змінили у новій редакції правопису. Одним словом, я чесно і наполегливо готуюся. В лінощах мене звинуватити ні в кого не вийде. Навіть у мене самої. А в час перепочинку слухаю аудіокниги, що записали в поміч школярам і випускникам. І твори Сковороди, якого радив почитати Ярослав, виявилися дійсно цікавими.

       Ніколи не думала, що можна так захопитися музикою. А ось, виявляється, й можна. Спочатку слухати англомовну музику порадили на тих мовних курсах. І я звикла. Мені сподобалося. Музика — це така річ, яка допомагає мені зосередитися чи відволіктися, допомагала робити проекти з графічного дизайну і готуватися до іспитів. Навіть назва одного гурту - “Без обмежень” - стала для мене уявним маяком. Я всім серцем прагнула вірити, що обмежень справді немає, і я все зможу!