Розділ 29. Другий вузол

Вони обрали для першої систематичної спроби найближчий із двадцяти трьох відомих вузлів, — невелике русло за два дні їзди від долини, позначене в архівах Аскольда як “стабільне, але спостережуване”, — і Данило, готуючись до цієї першої, ретельно спланованої операції після тривожного відкриття власної трансформації, відчував ту саму суміш рішучості й обережного остраху.

Тиждень, що минув від їхнього повернення, наповнився гарячковою, але ретельною підготовкою, — Вельд, працюючи разом із представниками всіх трьох відомих відділень, розробив нову, значно детальнішу систему картографування, здатну відстежувати не тільки відомі, а й потенційні, ще не підтверджені вузли, тоді як Аврен продовжував уважне, майже щоденне спостереження за Даниловим станом, документуючи кожну найменшу зміну з тією самою науковою ретельністю, яку виявляв би до будь-якого іншого важливого дослідження.

— Ми будемо спостерігати за тобою протягом усього процесу, — сказав Аврен, коли команда, тепер значно ширша за початкову групу, зібралась для останніх приготувань. — Найменша ознака небезпечної зміни, — і ми негайно перериваємо спробу.

Данило кивнув, вдячний за цю необхідну обережність.

— Розумію, — сказав він. — Хоча, чесно кажучи, я сподіваюсь, що цей вузол виявиться достатньо простим, щоб ми могли зосередитись на самому дослідженні мого стану, а не тільки на технічній складності зцілення.

Северина, приєднуючись до цієї команди вперше після недавнього возз’єднання, тихо промовила:

— Судячи з архівних записів, цей вузол значно менш потужний за той, який ви зцілили спершу, — сказала вона. — Хороший вибір для першої, обережної спроби з новим, розширеним складом учасників.

Вони вирушили до русла вранці наступного дня, — Данило, Морана, Аврен, Овід, Октавія, тепер приєднані Севериною та Аскольдом, — і Данило, спостерігаючи, як команда природно координує свої зусилля попри те, що частина учасників приєдналась зовсім недавно, відчував тиху гордість за швидкість, із якою нова, розширена мережа довіри почала функціонувати.

Вони дісталися русла надвечір другого дня, — і Данило, наближаючись до знайомого, тремтливого марева, відчув той самий, тепер уже добре знайомий приплив передчуття, який завжди супроводжував наближення до подібного, критично важливого моменту.

— Готові? — спитав він, звертаючись до всієї команди.

Кожен кивнув, зайнявши позиції по колу з тією самою методичною ретельністю, яку відточили за час попередніх, успішних спроб, — і Данило, заплющуючи очі, почав ту саму, вже знайому процедуру активації розподіленого контакту.

Але цього разу щось відчувалось геть інакше.

Замість поступового, обережного об’єднання окремих контактів, Данило відчув, як його власний, тепер значно активніший внутрішній рубець миттєво, майже без зусиль, з’єднується з рештою команди, — швидкість і легкість, які вражали навіть попри всю попередню практику.

— Це… швидко, — прошепотів Аврен, голос його бринів тим самим приголомшеним подивом. — Значно швидше, ніж будь-коли раніше.

Данило кивнув, відчуваючи, як об’єднана свідомість команди тепер розгортається з тією самою неймовірною швидкістю, з якою колись розгорталась тільки під час критичної, термінової ситуації порятунку молодих фанатиків.

Вони наблизились до вузла, — і Данило, застосовуючи тепер уже звичну техніку зцілення, відчув, як рана, значно менша за ту, яку вони лікували першою, майже одразу почала реагувати на їхнє обережне, дбайливе втручання.

— Реагує, — прошепотіла Морана. — Швидше, ніж будь-коли.

Данило кивнув, продовжуючи спрямовувати цей делікатний, зцілювальний потік, — і за значно коротший час, ніж вимагала їхня перша спроба, відчув, як тремтіння вузла поступово, але виразно вщухає.

Раптом, у момент завершення цього успішного зцілення, він відчув щось нове, — не тривожне, а радше зачаровуюче: коротку, майже приголомшливу мить, коли він, здавалось, відчув не тільки цей конкретний вузол, а слабкий, ледь помітний зв’язок із кожним іншим, відомим вузлом одночасно, — ніби вся мережа пошкоджень раптом стала видимою, доступною для його розширеного сприйняття.

— Данило? — голос Морани бринів тривогою, коли він, судячи з усього, надто довго мовчав, не рухаючись.

Він розплющив очі повільно, обличчя його виказувало те саме, приголомшене здивування.

— Я бачив їх, — прошепотів він. — Усі. Кожен вузол, кожну рану, — не детально, але достатньо, щоб відчути їхнє існування, їхнє розташування.

Аврен, слухаючи це неймовірне одкровення, довго мовчав, обличчя його виказувало ту саму суміш наукового захоплення й тривоги.

— Це… — сказав він нарешті, — це може бути надзвичайно корисним. Якщо ти справді здатний відчувати кожен вузол, — це значно прискорить нашу систематичну роботу.

Данило кивнув, відчуваючи, як тепла, обережна надія змішується з невідступною тривогою про те, що ця нова, приголомшлива здатність могла означати для його власної, ще не до кінця зрозумілої трансформації.

— Або, — сказав він тихо, — це ще одна ознака того, що я стаю чимось більшим за просто людину, здатну користуватись магією, — чимось, чия сама природа поступово зливається з тканиною світу, яку ми намагаємось зцілити.