Розділ 23. Таємний контакт

Вони отаборились неподалік Північного відділення, — досить далеко, щоб уникнути прямого виявлення, досить близько, щоб Аскольд міг спробувати зв’язатись зі своїми давніми контактами всередині Ромуальдових мурів.

Вечір видався похмурим, важкі хмари нависали над гірським пасмом, приховуючи зорі тим самим щільним, непроглядним покровом, який лише посилював тривожну атмосферу цього критично важливого очікування, — і Данило, сидячи біля скромного, ретельно прихованого багаття, відчував, як напруження останніх кількох годин поступово переростає в майже нестерпну тривогу за долю друга, що вирушив назустріч невідомій, потенційно смертельній небезпеці заради їхньої спільної, доленосної справи.

— Дай мені кілька годин, — сказав Аскольд, готуючись вирушити самотужки того вечора. — Якщо мій давній друг Освальд досі там, досі готовий довіритись мені, — можливо, він зможе розповісти більше про справжні наміри Ромуальда.

Данило кивнув, відчуваючи тривогу за цю ризиковану, самотню місію.

— Будь обережний, — сказав він. — Якщо тебе спіймають…

— Не спіймають, — запевнив Аскольд, хоча голос його бринів тією самою обережною невпевненістю. — Я знаю кожен прихований шлях цього форту, — роки спільної служби навчили мене цьому задовго до того, як я став лідером власного відділення.

Він зник у темряві невдовзі по тому, — і Данило, лишившись очікувати разом із рештою команди, відчував, як тривога наростає з кожною минаючою годиною цього довгого, невизначеного очікування.

Аскольд повернувся глибокої ночі, обличчя його виказувало ту саму суміш виснаження й тривожної, критично важливої інформації.

— Знайшов Освальда, — сказав він, сідаючи біля багаття, важко дихаючи. — Він розповів мені більше, ніж я сподівався дізнатись.

— Що саме? — спитав Данило, відчуваючи, як передчуття важливого одкровення наростає всередині нього.

— Ромуальд планує діяти самотужки, — сказав Аскольд, — не чекаючи на офіційне схвалення решти відділень, як планувалось раніше. Освальд каже, що він втратив терпіння, вважаючи наше об’єднання зрадою, здатною завадити завершенню справи Верена назавжди.

Данило відчув, як холод пронизує його зсередини, — нова, критично небезпечна ескалація цього вже й так важкого конфлікту.

— Коли він планує діяти? — спитав він.

— Освальд не знає точної дати, — сказав Аскольд, — але, судячи з приготувань, які він помітив останніми днями, — можливо, вже за тиждень, можливо, навіть раніше.

Морана, обмірковуючи цю тривожну терміновість, тихо промовила:

— Який вузол він планує використати? — спитала вона.

Аскольд довго думав, обличчя його виказувало ту саму важку заклопотаність.

— Освальд не знає точно, — визнав він, — але припускає, що це, найпевніше, найближче до Північного відділення русло, — те саме, яке Ромуальд досліджував протягом останніх кількох років, готуючись до цього самого моменту.

Северина, обмірковуючи практичні аспекти цього нового виклику, тихо додала:

— Це русло значно масштабніше за те, яке зцілив Данило, — сказала вона. — Судячи з давніх текстів, воно вважається одним із найпотужніших вузлів на всьому континенті.

Данило відчув, як тягар цього нового, значно небезпечнішого одкровення лягає на плечі важче за будь-яке попереднє випробування.

— Наскільки небезпечніше? — спитав він.

Аврен, приєднуючись до цієї тривожної дискусії, тихо промовив:

— Якщо теорія Овода про пов’язану мережу вузлів правильна, — сказав старий магістр, — спроба Ромуальда на настільки потужному вузлі могла б спричинити нестабільність, здатну поширитись значно далі за одне русло, — можливо, каскадом, торкаючись кожного пов’язаного вузла воднораз.

Данило довго обмірковував цю жахливу, катастрофічну можливість.

— Другий Розкол, — прошепотів він, — значно масштабніший за перший.

Аскольд кивнув, обличчя його виказувало ту саму глибоку тривогу.

— Саме цього я боюсь, — сказав він. — Ромуальдова відчайдушність, поєднана з потужністю цього конкретного вузла, могла б виявитись значно небезпечнішою за будь-яку попередню загрозу, з якою ми стикались досі.

Данило довго думав, розум його гарячково шукав спосіб запобігти цій насувальній, катастрофічній можливості.

— Нам треба діяти негайно, — сказав він. — Не чекаючи тижня чи навіть кількох днів, — треба знайти спосіб зупинити його раніше, ніж він встигне завершити приготування.

Северина, обмірковуючи практичні варіанти цього термінового плану, тихо промовила:

— Можливо, повторна спроба переконання, — сказала вона, — цього разу зосереджена не на логічних аргументах, а на емоційному підході, про який ми говорили раніше?

Данило кивнув, погоджуючись із цією стратегією, попри всю її ризикованість.

— Або, — сказав він повільно, — якщо переконання виявиться неможливим, нам, можливо, доведеться підготуватись до того самого сценарію, який ми застосували проти Аскольда, — синхронізувати нашу власну спробу з моментом його дотику, готові втрутитись безпосередньо, якщо словесне переконання не спрацює.