Розділ 18. Оповідь

Данило почав розповідь повільно, обережно добираючи слова, — про Овідове перше застереження, про нестабільне русло в Криничах, про виявлення символу давнього ордену, про розвідку гірського масиву й, нарешті, про саму, неймовірну ніч зцілення.

Зала, попри всю свою повсякденну звичність, тепер здавалась геть іншим, майже священним простором, освітленим тим самим, теплим світлом свічок, яке супроводжувало кожну важливу нараду цього довгого, дивовижного року, — і Данило, стоячи перед зібраною спільнотою, відчував вагу цього моменту, розуміючи, що слова, які він вимовляв, назавжди змінять розуміння кожного присутнього про саму природу світу, в якому вони жили.

Зала слухала мовчки, зачаровано, — і Данило, спостерігаючи, як обличчя кожного присутнього поступово переходять від здивування до благоговійного захоплення, відчував тиху, вистраждану гордість за спільноту, здатну сприйняти настільки неймовірну історію не з панікою, а з відкритим, зацікавленим розумом.

— Отже, — сказав він нарешті, завершуючи розповідь, — рана, залишена Розколом тисячу років тому, більше не єдина проблема, яка стоїть перед нами. Овід вважає, що подібних вузлів може бути значно більше, — можливо, десятки, можливо, сотні.

Тиша, що запала над залою після цього приголомшливого одкровення, тривала довго, — а тоді Радован, підводячись, тихо спитав:

— Що це означає для нас практично? — спитав він. — Для школи, для мережі, яку ми будували весь цей час?

Данило довго думав, перш ніж відповісти чесно.

— Це означає, — сказав він, — що наша місія щойно розширилась значно масштабніше за все, з чим ми стикались досі. Не тільки захист однієї школи, однієї мережі, а можливо, зцілення самої тканини світу.

Октавія, підводячись поруч, тихо додала:

— Ми не можемо зробити це самотужки, — сказала вона. — Навіть із допомогою Аскольда й архівів його ордену, — масштаб цього завдання вимагатиме значно ширшої координації, ніж будь-що, з чим ми мали справу раніше.

Данило кивнув, погоджуючись із цією важливою, практичною оцінкою.

— Саме тому, — сказав він, звертаючись до всієї зібраної спільноти, — я пропоную розширити нашу мережу ще далі, — не тільки школи магії, а кожен ресурс, кожного союзника, здатного допомогти в цьому неймовірному, безпрецедентному завданні.

Гаспар, обмірковуючи практичні аспекти цього амбітного плану, тихо промовив:

— Верховна Рада, — сказав він. — Якщо це загроза світового масштабу, можливо, настав час звернутись до них офіційно, — не приховуючи, а відкрито просячи допомоги й ресурсів.

Данило довго думав над цією важливою пропозицією.

— Можливо, — сказав він. — Хоча, зважаючи на те, наскільки делікатна ця інформація, нам треба буде ретельно продумати, як і коли розкрити її ширшому загалу, не викликаючи паніки чи, що ще гірше, спокуси для когось іншого спробувати повторити те, що намагався зробити Аскольд.

Аврен, обмірковуючи наукові аспекти майбутнього дослідження, тихо додав:

— Нам потрібна систематична методологія, — сказав старий магістр. — Спосіб каталогізувати кожен відомий вузол, оцінити його небезпечність, спланувати послідовність зцілення, — не хаотичний, панічний пошук, а ретельний, науковий підхід.

Данило кивнув, відчуваючи, як план поступово набуває конкретнішої, дієвішої форми.

— Вельде, — сказав він, звертаючись до картографа, — чи зможеш ти розробити систему для картографування цих вузлів по мірі того, як ми їх виявлятимемо?

Вельд кивнув, обличчя його виказувало ту саму зосереджену готовність.

— Зможу, — сказав він. — Особливо якщо матиму доступ до архівів Аскольдового ордену, — судячи з усього, вони зберігали значно детальнішу інформацію про подібні явища, ніж будь-хто інший.

Данило кивнув, вдячний за цю готовність, — а тоді, обертаючись до всієї зали, тихо промовив:

— Це буде довгий, важкий шлях, — сказав він. — Можливо, роки спільної, невтомної праці. Але, дивлячись на кожного з вас, на все, чого ми досягли разом за останній рік, — я вірю, що ми впораємось, крок за кроком, разом.

Морана, підходячи ближче, тримаючи його руку, тихо додала, звертаючись до зібраних:

— Ми вже довели, що мережа довіри здатна досягти того, чого жодна ізольована, самотня спроба досягти не могла, — сказала вона. — Це наступний крок цього самого принципу, застосований до масштабу, якого ще ніхто не намагався охопити.

Зала відповіла тихим, але рішучим гулом згоди, — і Данило, спостерігаючи цю колективну, непохитну підтримку, відчував, як тепла, вистраждана надія поступово витісняє початкову тривогу щодо масштабу завдання, що чекало попереду.

Октавія, обмірковуючи наступні практичні кроки, тихо промовила:

— Що робимо спершу? — спитала вона.

Данило довго думав, розкладаючи це величезне, майже неосяжне завдання на конкретні, керовані частини.

— Спершу чекаємо на Аскольда й архіви його ордену, — сказав він. — Тоді, разом із Авреном і Оводом, розпочинаємо систематичне вивчення кожного фрагменту знання про можливі вузли. Паралельно, Вельд розробляє картографічну систему, а Октавія готує офіційний, ретельно продуманий звіт для можливого звернення до Верховної Ради.