Розділ 10. Об’єднаний план

Бібліотека знову була переповнена того вечора, — кожен союзник, здатний зробити внесок у наступні два дні критично важливої підготовки, зібрався навколо великого стола, тепер заваленого не тільки картами й документами, а й ретельними нотатками про щойно здобутий, безпрецедентний досвід розподіленого контакту.

Данило, оглядаючи присутніх, відчував теплу, попри всю тривогу, вдячність за кожне довірене, віддане обличчя навколо, — Тесь і Дорн, щойно повернувшись із власної підготовки; Октавія, Аврен, Овід, кожен виснажений, але сповнений тієї самої, непохитної рішучості довести цю справу до кінця; Вельд, Сельд, Радован, готові внести власний, критично важливий внесок у щойно розроблюваний, багатовимірний план.

— Розкажіть нам усе, — сказав Тесь, коли Данило почав переказувати події сьогоднішнього ранку. — Кожну деталь, здатну допомогти синхронізувати наш фізичний план із вашим духовним втручанням.

Данило кивнув, переказуючи побачене якомога детальніше, — схему, вузол, примарний образ Верена, і, найголовніше, тривожне відкриття про паралельну присутність ордену в тій самій, спільній структурі.

Дорн, обмірковуючи практичні наслідки цього одкровення, тихо промовив:

— Якщо вони теж намагаються встановити контакт із тим самим вузлом, — сказав він, — це означає, що фізичне місце їхнього ритуалу, найпевніше, безпосередньо пов’язане з руслом, яке ви щойно досліджували духовно.

— Логічно, — підтвердив Данило. — Гірський масив, який ви розвідали, найпевніше, містить те саме русло, чи принаймні знаходиться в безпосередній близькості до нього.

Вельд, розгортаючи ретельно оновлену карту регіону, тихо додав:

— Я перевірив, — сказав картограф. — Найближче відоме нам русло від гірського масиву — приблизно за милю від печери, яку ви бачили. Цілком можливо, що саме там вони плекають провести свій ритуал.

Данило кивнув, відчуваючи, як план поступово набуває дедалі конкретнішої, дедалі переконливішої форми.

— Тоді наш об’єднаний план виглядає так, — сказав він, звертаючись до всього зібрання. — Тесь і Дорн проведуть відволікаючий маневр біля входу до печери, — достатньо переконливий, щоб відтягнути якомога більше вартових, не наражаючи себе на надмірний ризик прямого зіткнення.

Тесь кивнув, обмірковуючи деталі цього завдання.

— Ми можемо інсценувати спробу проникнення з протилежного боку гірського масиву, — сказав він. — Досить шумну, досить переконливу, щоб привернути увагу, недостатню, щоб виявити наші справжні наміри.

— Тим часом, — продовжив Данило, — я, Морана, Аврен, Овід і Октавія непомітно наблизимось до самого русла з іншого напрямку, синхронізуючи наше прибуття з очікуваним моментом ритуалу ордену.

Октавія, обмірковуючи цю критично важливу синхронізацію, тихо спитала:

— Як ми дізнаємось точний момент? — спитала вона. — Повний місяць настане завтра ввечері, але точна година проведення ритуалу лишається невідомою.

Овід довго думав над цим важливим питанням, обличчя його виказувало ту саму зосереджену задумливість.

— Судячи з давніх текстів, які я досліджував, — сказав він, — подібні ритуали зазвичай проводяться в момент найвищого положення місяця, — приблизно опівночі, коли його вплив на магічну тканину світу найсильніший.

Данило кивнув, відчуваючи, як план набуває дедалі точнішого, дедалі надійнішого часового виміру.

— Тоді синхронізуємось на опівніч, — сказав він. — Тесь і Дорн розпочинають відволікаючий маневр за годину до цього, даючи нам достатньо часу дістатись самого русла непомітно.

Аврен, обмірковуючи технічний аспект самого втручання, тихо додав:

— Коли ми дістанемось русла, — сказав він, — нам треба буде негайно встановити наш власний, розподілений контакт, синхронізуючи момент нашого втручання з моментом, коли орден спробує торкнутись вузла безпосередньо.

Данило кивнув, погоджуючись із цією необхідною точністю.

— Це буде найризикованіша частина всього плану, — визнав він. — Якщо ми втрутимось надто рано, вони можуть просто відкласти спробу. Якщо надто пізно, — можемо не встигнути запобігти катастрофі.

Радован, що досі мовчав, слухаючи цю складну, багатовимірну підготовку з тією самою уважною зосередженістю, тихо промовив:

— Чи можу я допомогти чимось? — спитав молодий учитель. — Я знаю, що ще не досяг того рівня майстерності, який дозволив би приєднатись до розподіленого контакту, — але, можливо, я міг би допомогти з чимось іншим.

Данило довго думав, оцінюючи можливий внесок цього відданого, хоч і молодшого союзника.

— Ти можеш допомогти координувати мережу шкіл, — сказав він, — разом із Октавією, готуючи кожен вузол до можливості, що наша спроба провалиться, і нестабільність пошириться значно ширше, ніж ми сподіваємось.

Радован кивнув, приймаючи це важливе, хоч і менш безпосереднє завдання з тією самою серйозністю.

— Зроблю все можливе, — сказав він.

Морана, обмірковуючи цю тонку, критичну синхронізацію, тихо промовила:

— Нам потрібен сигнал, — сказала вона, — здатний повідомити нас точно, коли вони почнуть власну спробу.