Нарада розпочалась негайно, попри пізню годину, — і Данило, дивлячись на кожне стомлене, але зосереджене обличчя навколо, відчував, як тягар щойно отриманого дедлайну лягає на плечі важче за будь-яке попереднє випробування цього щойно розпочатого шляху.
Свічки в бібліотеці горіли тьмяно, відкидаючи довгі, тремтливі тіні на стіни, завішані картами й документами, накопиченими за останні кілька днів гарячкового дослідження, — і Данило, дивлячись на кожне обличчя, освітлене цим непевним, нічним світлом, відчував, як власна втома поступається місцем гострій, зосередженій рішучості, яка завжди приходила в моменти найбільшої необхідності діяти негайно.
— Три дні, — повторив він, звертаючись до зібраних союзників. — Три дні до моменту, коли, за словами вартового, умови стануть найсприятливішими для завершення справи Верена.
Аврен, обмірковуючи цю термінову проблему з тією самою зваженою мудрістю, тихо промовив:
— Нам треба вирішити фундаментальне питання стратегії, — сказав старий магістр. — Атакуємо превентивно, намагаючись зупинити їх до того, як розпочнеться ритуал, чи готуємось до оборони, чекаючи на їхню першу дію?
Тесь, обмірковуючи практичні аспекти цього вибору, тихо додав:
— Превентивна атака ризикована, — сказав він. — Ми не знаємо точної чисельності їхніх сил, точного розташування всередині печери, точного механізму, яким вони планують скористатись.
Дорн кивнув, підтверджуючи цю тривожну оцінку.
— Двоє вартових, яких ми бачили, — це тільки видима частина, — сказав він. — Усередині може бути значно більше людей, значно краще підготовлених до захисту.
Данило довго думав над цим складним стратегічним вибором, — кожен варіант ніс власні, значні ризики.
— А якщо ми спробуємо третій шлях? — спитав він нарешті. — Не атака, не пасивна оборона, а спроба втрутитись у сам процес, знайти спосіб зупинити ритуал зсередини, без прямого, відкритого зіткнення?
Овід, слухаючи це, обличчя його виказувало ту саму зосереджену задумливість.
— Це вимагатиме проникнення, — сказав він. — Хтось повинен буде дістатись до самого серця їхньої операції, непомітно, без виявлення.
Данило кивнув, розум його вже гарячково розробляв контури цього ризикованого, але потенційно рятівного плану.
— Я міг би зробити це, — сказав він. — Разом із Мораною, застосовуючи техніку маскування, яку вона розробила.
Морана, слухаючи цю пропозицію, довго думала, перш ніж відповісти.
— Ризиковано, — визнала вона, — але, підозрюю, це найкращий шанс, який ми маємо. Особливо якщо ми зможемо синхронізувати цю спробу з відволікаючим маневром зовні.
Октавія, обмірковуючи цю стратегію ширше, тихо промовила:
— А якщо ми одночасно попередимо кожну зі шкіл нашої мережі? — спитала вона. — Готуючи їх до можливості, що ритуал вплине на всі русла воднораз, а не тільки на конкретне місце?
Данило кивнув, відчуваючи, як план поступово набуває комплекснішої, але значно надійнішої форми.
— Добра ідея, — сказав він. — Вельде, чи можеш ти розіслати термінові попередження цієї ж ночі?
Вельд кивнув, готовий діяти негайно.
— Зроблю, — сказав він. — Кожна школа отримає інструкції щодо буферної техніки, яку ти розробив у Криничах.
Сельд, обмірковуючи розвідувальний аспект наближеної операції, тихо додав:
— Мені потрібно більше інформації про самого лідера, — сказав він. — Про “Магістра”, про якого говорили вартові. Якщо ми зможемо ідентифікувати його особисто, зрозуміти його мотивацію глибше, — можливо, знайдемо спосіб переконати, а не тільки перемогти силою.
Овід довго думав над цим, обличчя його виказувало ту саму важку, зважену тривогу.
— Я спробую пригадати більше про давню легенду, — сказав він, — про можливі імена, титули, пов’язані з керівництвом цього ордену протягом століть.
Данило кивнув, вдячний за кожну пропозицію, кожен внесок, здатний зробити цей ризикований план надійнішим.
— Тоді розділимось за завданнями, — сказав він. — Тесь, Дорн, — ви розробите план відволікаючого маневру зовні печери. Октавіє, Вельде, — координуйте попередження мережі. Сельде, Оводе, — продовжуйте дослідження, шукаючи будь-яку додаткову інформацію про Магістра чи структуру ордену. Морано, — ти зі мною, готуємось до проникнення.
Кожен кивнув, приймаючи своє завдання з тією самою серйозністю, з якою приймав би будь-яке інше критично важливе доручення.
Аврен, лишаючись у бібліотеці разом із Данилом, коли решта розійшлась готуватись, тихо промовив:
— Є ще одне питання, яке нам треба обговорити, — сказав старий магістр. — Якщо тобі вдасться проникнути всередину, дістатись самого серця ритуалу, — що конкретно ти плануєш зробити, щоб зупинити його?
Данило довго думав над цим найважчим, найневизначенішим аспектом усього плану.
— Не знаю точно, — визнав він чесно. — Але, Аврене, я думаю про це відтоді, як дізнався про можливість цього моменту. Якщо орден прагне торкнутись Першоформи самотужки, повторюючи помилку Верена, — можливо, найкращий спосіб зупинити їх, — не силова протидія, а спроба показати інший шлях, — той самий, який ми будували весь цей рік.