8. Доречні подарунки і цікаві зустрічі

Темі

Я дісталась своїх печер, коли сонце вже почало поступово перекочуватись на другий бік. Мені було настільки цікаво дізнатися, що ж за послання мені передав брат, що я просто згорала від нетерпіння.

Оминувши залу з кристалами і пройшовши повз озеро, я рушила до приміщення, в якому влаштувала собі спальну кімнату. Скинувши плащ, я всілася на ліжко і витягла з кишені спідниці браслет. Це був плаский срібний обідок із вигравіруваними сигілами по всій довжині. Я перевернула його внутрішньою стороною, і побачила напис рукою брата: «Брехня стає правдою лише тоді, коли в неї вірять». Щойно я дочитала останню літеру, запис ніби стерся сам собою.

Що ж, будемо розгадувати цю загадку. Я піднесла браслет до вуха і прошепотіла слова древньою мовою, які допомагали виявити приховані властивості речей.

У відповідь браслет теж прошепотів мені щось на вухо. Я повільно відсунулась від браслета, округливши очі. Це ще що таке?

Спробувала ще раз, одночасно посилюючи слух і підключаючи особливий режим сприйняття усних мов — він зазвичай потрібен був для спілкування із особами з вадами мовлення.

Артефакт — тепер я не мала жодних сумнівів, що це саме він — прошепотів знову. Навіть із винятковим слухом та увімкненим вмінням розпізнавання мовлення було важко зрозуміти, що ж саме він говорить.

Але з третьої спроби я змогла розчути: «Випробування проходить як треба, кандидат діє згідно з планом...» І все це супроводжуване якимись шурхотами, шипінням та тріскотом. Ніби сигнал передавали з перешкодами і десь... далеко... Ось воно що! Мої губи розтягнулися в задоволеній посмішці

Ну, Релторене, ну братику! Не дарма ти займаєш свою посаду! Я вирішила одразу ж перевірити свою здогадку. Відклавши браслет на ліжко, я подумала про те, як же я не хочу виконувати іспитове завдання, наскільки воно не відповідає моїй суті і як добре було би не робити того, що хоче магія. Одночасно з цими думками я відчула, як мій правий зап'ясток починає легенько застережливо пощипувати. Мабуть, якби я була на поверхні або в ближчому до Сфери світі, це відчувалося би болючіше.

Вдягнувши на зап'ясток із міткою браслет, я повторила свої думки і навіть промовила їх вголос — все одно крім мене, в цих печерах нікого не було. І на диво, мітка ніяк не відреагувала! Лише холодок від доторку металу до шкіри став трохи більш відчутним, але більше нічого!

Оце ти мені удружив, братику! Тепер мені набагато легше буде без остраху чітко продумати свій план та втілити його в життя. Проте, мабуть, не варто носити браслет постійно, адже сила в ньому теж не безкінечна, а підзарядити артефакт, щоб він працював як треба, можливо лише силою Бога брехунів та злодіїв. Розраховувати на це я не можу, бо цей самий Бог зараз дуже далеко звідси, плете інтриги у Сфері і, мабуть, доводить нашого батька до сказу. 

Я всміхнулась своїм думкам і, знявши браслет, впала спиною на ліжко, розкинувши руки в сторони. Що ж, Темі, маєш трохи часу на перепочинок, можна тепер прогулятися в задоволення, правда ж?