4.1

Темі

Наступного дня після церемонії усіх зібрали у Великій Палацовій Залі, аби провести розподіл обраних за світами, в яких відбуватиметься проходження іспитового завдання.

Це дійство не було таким святковим і піднесеним, як церемонія жеребкування, тому всі почувалися вільніше й розслабленіше. 

— Темі, ти якась надто бліда сьогодні, — прозвучав солодкий до нудоти голос Алерси. — Погано спала? — Кузина дивилась на мене своїми янгольськими очима, і збоку наша розмова видавалась милою бесідою двох подружок. Але я знала, що собою являє Дзеркалка.

На мій тисячний день втілення Релторен подарував мені здатність відчувати в інших істинне ставлення і приховані мотиви. Не завжди і не з усіма це спрацьовувало в силу моєї недосвідченості, але відтоді усі мої ілюзії про Сферу та інші світи розбилися вщент.

І Алерса чудово усвідомлювала, що я прекрасно знаю її справжнє ставлення до мене. Проте все одно продовжувала цю гру.

— Чудовиська з дзеркал не нападали — і то добре. Дякую за турботу, Алерсо.

Посмішка кузини почала плисти, перетворюючись на оскал.

— Так цікаво, куди нас розподілять. Думаю, тобі дістанеться якийсь людський світ, — очі її випромінювали зневагу при самій згадці про звичайних людей, хоча посмішка трималась як припечатана. — Але ж ти, мабуть, цьому тільки зрадієш, правда, кузино?

— І дійсно, Алерсо, — я не встигла нічого відповісти, як з-за моєї спини почувся голос Релторена. — Люди — чудові шахраї і найвигадливіші злодюжки! Ось би мені туди потрапити, — промовив він тоном мрійника і шукача пригод. — Але, на жаль, я свій іспит проходив у світі драконів.

— Як цікаво, — промовила Алерса, ледве тримаючи обличчя. — Кажуть, людські світи... доволі незручні.

— Ну, — удавано замислюючись, промовив брат, — дзеркала там є. 

Він багатозначно всміхнувся і, кивнувши нам, поспішив долучитися до Дванадцятьох, які вже вишикувалися для оголошення розподілу.

Ми також рушили зайняти свої місця і приготувались слухати. Щиро кажучи, для мене не мало значення, у якому світі я виконуватиму своє завдання. Найбільше мене хвилювала його суть. І хоч Релторен дав мені підказку, я досі не змогла до кінця продумати, як мені її застосувати.

— Оголошується церемонія розподілу! — голосно виголосив батько, і зал занурився в оглушливу тишу.

— Сьогодні ми дізнаємося, в якому зі світів кожен з обраних виконуватиме своє завдання. Темі, Крістієне, Алерсо, підійдіть.

Ми зробили крок вперед до постаменту на якому лежала ніжно-бузкова сфера. Всередині неї ніби клубочився туман із дрібними блискітками. 

— Зараз ви по черзі маєте покласти руку на сферу, і вона виголосить світ, до якого вас направлено, — пояснив батько. — Темі, ти перша. 

Він дивився прямо й твердо, без проблиску посмішки. Я, не зволікаючи, поклала руку на сферу. Туман всередині почав активний рух, закручуючись у спіралі, перетікаючи, обволікуючи... І за якусь мить по всій залі пронісся звук: 

— Цилісея.

Батько звів брови, насупившись. Схоже, моє призначення у цей світ його здивувало. Хоча я розумію чому. Цилісея — це найвіддаленіший від Сфери світ з відкритих нині. На самому початку нам навіть важко було почути поклик з Фіяловеннії під час перебування в Цилісеї. Це вже потім, коли збудували там Храми і облаштували місця сили, — стало набагато легше. Я знала про нього небагато, та основну інформацію мала. Цилісея — це ельфійський світ, я була там всього кілька разів, і він викликав у мене приємні емоції.

Я відійшла від сфери, щойно було проголошено місце мого призначення. Наступним батько викликав Крістієна.

Кузен зробив крок і торкнувся сфери. У нього туман клубочився теж якийсь час перед тим, як надати відповідь, і зрештою залою пролунало:

— Янтвіггер. — Оце так! Кузену дістався гномсько-трольський світ, та ще й у стані війни. Бідолашний Крістієн. 

Хтось присвиснув, а батько нервово смикнув губою. Щось він сьогодні щедрий на реакції. 

— Алерсо.

Кузина підійшла до постаменту з такою поставою та впевненістю на обличчі, ніби вона Богиня усіх відомих і невідомих Сфер. Її туман клубочився, здається, найдовше. А ще здавалося, ніби він там сам на себе нападав: чи то визначитись не міг, чи супротив чинив... Та зрештою за кілька митей усі почули:

— Рейсмір.  

Батько сіпнувся і скосив погляд на когось ліворуч від себе, та, усвідомивши показовість своєї реакції, швидко повернув собі незворушність. Кузина стояла, втупившись у сферу з виразом шоку й гидливості на обличчі, і нарешті її зовнішнє відобразило її істинну внутрішню суть. Що ж, Богине Дзеркал, вітаємо в людському світі.

Я тримала обличчя, не видаючи свого злорадства, але, простеживши поглядом у той бік, куди мимоволі сіпнувся батьків погляд, — ледве не впустила усю свою старанно закріплену міміку. Релторен стояв із нечитабельним, настільки безневинним виразом обличчя, що мені все різко стало на свої місця.

Що ж він витворяє? І для чого? Адже мені це навряд чимось особливо допоможе, а він викличе на себе гнів батька. Той не був дурнем, аби не зрозуміти, чия це витівка.

Схоже, на нас із братиком чекає серйозна і дуже цікава розмова. 

__________

ВІД АВТОРКИ:

Друзі, я буду безмежно вам вдячна, якщо після прочитання розділів ви ділітиметесь своїми враженнями в коментарях! Це надзвичайно мотивує!