Бонус ♡

1-й день від Великого Розлому в Цилісеї

Сфера Фіяловеннія 

Пантеон Дванадцятьох Богів 

Алерса

Це був ризикований вибір, але рішення необхідно було ухвалювати швидко. Коли я отримала повідомлення від Релторена кілька днів тому, одразу не повірила в правдивість написаного, чекаючи на підступ. Проте події останніх днів підказували, що все це — реальність, хай і мало на неї схоже.

Хто б міг подумати, що я коли-небудь у своєму житті зроблю вибір співпрацювати з Темі та її братиком. 

Загін Зоряних Тіней, який перейшов на бік повстанців після розкриття таємних документів, вже взяв під варту більшість вірних посіпак Автесея, та майже переміг його самого. У бій включилися й інші Боги Сфери, які, як виявилося, вже давно долучилися до повстанського руху, влаштованого Релтореном.

Спалахи від вогняних сфер, блискавок, смуг сирої сили та прокльонів сипалися з усіх боків, намагаючись послабити Верховного Бога та ув'язнити його за ґрати. Бій видавався нескінченним, а результат важко було однозначно передбачити.

Автесей за роки правління накопичив чимало сили й не дарма відступив від початкових правил Сфери про підтримку прив'язаних світів. Адже інакше не зміг би стати аж таким могутнім.

Релторенові ще до ув'язнення вдалося зібрати багато доказів про зловживання Автесея владою та нерівномірний розподіл сили між Богами Сфери. І саме тоді, коли Автесей наказав відкривати перехід до Цилісеї, ця інформація була оприлюднена у Сфері.

Загін Зоряних Тіней чекав напоготові, і справа лишалася лише за нами: затягувати бій у Цилісеї, аби дати повстанцям якомога більше часу на підготовку. А коли зволікати далі вже було неможливо, я зробила те, що мусила: відбила атаку Автесея, і всіх нас, за винятком Релторена й Темі з її смертним викинуло назад до Сфери.

Із одного бою ми одразу перемкнулися за інший. Фори нам дав елемент несподіванки, адже Верховний Бог, хоч й знав дещо про повстанський рух, не очікував, що його учасники перейдуть до активних дій. І ось, коли всі вірні прибічники були заточені в аструмідієві нашийники, спільними зусиллями нарешті вдалося схопити й Автесея.

Колишній Верховний Бог стояв на колінах, а Зоряна Тінь застібав на ньому ланцюги та нашийник. Боги, які брали участь у битві скупчилися навколо арештованих. Повільними кроками, йдучи крізь натовп, що розступався перед нею, до Автесея наблизилася Вілієн. Вигляд вона мала змучений та виснажений, але спину тримала прямо й рівно.

Підійшовши до нього впритул, Вілієн з огидою глянула на чоловіка згори вниз, а тоді засунула руку в кишеню сукні й, витягнувши з неї пару аструмідієвих браслетів, кинула йому до ніг.

— Я не могла сама обирати свою долю. Але ти міг.

Не промовивши більше ні слова, вона розвернулася і пішла, підтримувана під лікоть Ларайненн. 

Автесей кидав на усіх люті погляди, та намагався прикликати силу, але через аструмідій зробити це було неможливо. Його, Алтірея, Сентіре, Каваду та ще п'ятьох Богів забрали до Вартової Вежі. Ми ж, залишилися розбиратися з наслідками та будувати нову систему Сферу — чи, скоріше, відбудовувати стару. Ту, яка була від часів її започаткування.

1350-й рік від Великого Розлому 

Королівство Тарієль, Таміель

Темі

Я відчувала, як моя магія змінюється. Канали почали перебудовуватися, ділитися та зовсім інакше розподілятися тілом. Сила вирувала, закручувалася та злегка пощипувала шкіру зсередини.

— Яка ти активна, Теалін, — промовила я з теплою усмішкою, погладивши свій добряче округлий живіт. — Ще не народилася, а вже щось чаруєш.

— Темі, люба, — Атель, схвильовано увірвався в кімнату. — Ти маєш дещо побачити!

Ми вийшли до великої зали. Підійшовши до озера, я помітила, як щось виблискує на воді біля самої кромки. Шок та невіра власним очам першої миті змусили мене завмерти на місці. Я нахилилася, та підняла аметистовий кулон. 

Навколо ланцюжка був обмотаний невеликий клаптик паперу. Від хвилювання в мене трусилися руки, а серце гупало просто у вухах. Атель поклав руку мені на плече, і я вдихнувши, розгорнула записку.

«Колись це знадобиться тобі, сестро.

Вітання братові і капітану. Люблю і сумую.»

Сльози самі потекли з очей, пробиваючись крізь сміх розчулення та полегшення. Релторен живий і здоровий!

«Сподіваюсь, ми ще зустрінемося, брате», — звернулася я до нього подумки, в надії, що магія зможе донести до нього мої слова навіть крізь світи.