Епілог

10-ий день від Великого Розлому 

Таміель, королівство Тарієль

Темі

Після усіх подій минуло десять днів. І за цей період світ змінився до невпізнаваності.

Цилісея, яка отримала «у подарунок» нове королівство з людською расою оговтувалась від шоку. Мешканці назвали цю подію Великим Розломом та почали новий часопис.

Як вдалося з'ясувати, люди, що впали разом зі шматком материка зі свого світу, прибули з Рейсміру — того самого, куди так прагнув переїхати Релторен. Звісток про брата досі не було, і я могла лише сподіватися, що він живий, залишився зі своїми силами й перебуває там, де так хотів бути.

Та поява нового королівства — не єдина велика зміна: у Цилісеї на цьому тлі почалися загальні проблеми з магією. Якщо раніше ельфи користувалися нею рефлекторно, то тепер необхідно було вчитися нею керувати. Навіть найневинніші плетіння могли викликати справжню катастрофу. І це ще більше посилило неприязнь до людей, які й без того з'явилися в Цилісеї геть не добровільно. Можливо, з часом усі звикнуть до нових мешканців та порядків, що виникли з їхньою появою, але поки що Цилісею гойдає, ніби на штормових хвилях. Я раділа лише тому, що її вдалося вберегти — хай більшість навіть і не здогадується, яка загроза висіла над світом.

Я вже повністю відновила сили та почувалася добре, за винятком​ деяких душевних страждань. Зв'язок зі Сферою було повністю втрачено, навіть мамине дзеркальце не спрацьовувало. Я сподівалась лише, що це через одночане розірвання прив'язок одразу двох світів, а не з якихось гірших причин.

Старання Осгаля поки що теж були безрезультатними, як би він не намагався. І через ці свої невдачі він дуже нервував та перетворився на справжнього буркотуна. 

Ми з Ателем вирішили провести церемонію єднання завтра ввечері. Просто тут, на плато, яке пережило події, що змінили наші життя назавжди.

Одночасно з цим ми проведемо ритуал, що дозволить мені передати половину моїх власних сил Ателеві та цим подовжити йому життя на кілька тисячоліть.

І хоч цей спосіб був неідеальним та тимчасовим, та принаймні ми матимемо час, аби знайти інший вихід, та подарувати моєму коханому вічне життя.

☆

Ніч була глибокою та яскраво-зоряною. Ми з Ателем стояли на плато, тримаючись за руки. Вперше за багато-багато днів я була розслаблена та відчувала абсолютний спокій і щастя.

На церемонію прийшли наші близькі та знайомі: батьки та брат Ателя, його команда, Осгаль із мамою та сестрами. Окремою групою стояли жриці колишнього Храму Дванадцятьох, який тепер називався Зоряним Храмом імені Богині Темі. Хоч я й не бажала, аби мене якимось чином прославляли, та цього виявилося не уникнути. Буквально за кілька днів уся Тарієль знала, що Богиня Темі захистила Цилісею від Дванадцятьох. І хай без зайвих подробиць, та цього вистачило, аби люди зробили з мене ледь не ідола.

А коли стало відомо про причину, з якої я взагалі вв’язалася у цю битву — про Ателя, — на нашу честь назвали місто, яке раніше значилося просто як «узбережжя Єлійського моря». Тепер це був Таміель. Місто нашого кохання.

Ми трималися за руки, і їх огортала золотава стрічка магії, коли я вимовляла слова ритуалу. Я розділяла з Ателем не лише своє серце та душу — я розділяла з ним свою силу. 

Я хотіла закарбувати цю мить не тільки у своїй пам'яті, а й в пам'яті Тарієлі, яка так тепло прийняла мене. У мить, коли ритуал єднання було завершено, а ритуал передачі сили лише розпочинався, я випустила з наших переплетених долонь сніп яскравих зірок, які піднялися в небо, щоб за мить осипатися яскравим чарівним зорепадом.

— Кохаю тебе, моя Богине, — блакитні очі Ателя були сьогодні насичено-яскравими, навіть незважаючи на темну, глибоку ніч. Зорі, що падали з неба виблискували в них, ніби такий самий зорепад відбувався всередині самого Ателя.

— Кохаю тебе, мій капітане, — я всміхнулася та поцілувала коханого.

Зорі спалахнули яскравіше, і всі присутні затамували подих, спостерігаючи цю картину.

— Щороку, в цей день, своїм зорепадом я благословлятиму всіх хто шукає або вже знайшов своє кохання! Щороку, поки моє кохання до Ателя залишатиметься таким же сильним, зорі падатимуть у долоні тих, хто потребує моєї підтримки! — мій голос, насичений силою, проникнув в кожний куточок Тарієлі.

Це було моєю вдячністю королівству та моїм останнім видовищним проявом магії у повній силі. Я відчувала, як частина моїх сил стрімко витікає з мене, переходячи Ателеві. Мені не було шкода цієї сили: якби це допомогло, я віддала б усе, щоб Атель жив вічність а не лише кілька тисячоліть.

Та впевнена: ми обов'язково знайдемо спосіб подарувати нашому коханню безсмертя.

__________

ВІД АВТОРКИ:

Мої любі читачі!

Історія Темі добігла кінця. Якщо ви читали "Хвилі, штиль і зорепад", то знаєте подальшу долю наших закоханих. Якщо не читали — запрошую вас обов'язково ознайомитися із цією книгою. В ній події захоплюють не менше ніж тут.

Знаю, що у вас, найімовірніше, залишилися деякі питання :) Тому буду вдячна, якщо ви озвучите їх у коментарях, а я — постараюся зробити для вас приємний бонус, аби на ці питання відповісти.