48. Великий Розлом

Великий Розлом

Цилісея, Королівство Тарієль

Узбережжя Єлійського моря

Темі

Алерса змахнула руками перед собою, і між її долонь утворилося кругле дзеркало. За мить воно вже прямувало до мене, збільшуючись у розмірах. На півдорозі плесо тріснуло, утворивши сотні уламків, які застигли у повітрі, повільно розвертаючись, а тоді стрімко полетіли просто на мене. 

Бічним зором я помітила, як з іншого боку до мене прямує блискавка Сентіре. Ухилитися я не встигала, як і виставити щит від обох атак одночасно. А мого основного захисту вистачить уже ненадовго. Тож я, визначивши тітку як більш небезпечного супротивника виставила щит з її боку, одночасно роблячи крок убік, аби хоча б трохи ухилитися від гострих уламків Алерси.

Блискавка врізалася у щит, він заіскрився та затріщав, але встояв. У праву ногу та руку тим часом боляче врізалися шматки дзеркала, прорізаючи шкіру до крові. Я стиснула зуби, продовжуючи втримувати лівою рукою щит.

Та коли підвела погляд, ледь не скрикнула від жаху: буквально на відстані долоні від мого обличчя летіли кілька уламків просто на рівні очей. Я замружилася, усвідомлюючи, що вже нічого не можу вдіяти, і приготувалася до пекельного болю. Та минула секунда, дві, а я досі нічого не відчула. Обережно розплющивши очі, я побачила перед собою біле марево щита, значно потужнішого за мій. 

Нарешті! Я судомно видихнула та роззирнулася в пошуках Релторена. Та натомість заклякла здивовано й розчулено, побачивши праворуч від Автесея з Алерсою відкритий перехід, у якому стояла мама.

Зараз вона не була схожа на звичну себе: кудись поділися плавність, м'якість та лагідність, що завжди були присутні в її погляді та рухах. Натомість з’явилася твердість, рішучість та лють в очах. Уламки перед моїм обличчям із дзвоном осипалися на кам'яну поверхню плато.

Мама лише на мить усміхнулася мені. Наступної ж секунди її погляд став крижаним. Вона різко витягла руку в бік Сентіре, яка вже готувала нову атаку, і струмінь світла вдарив її просто в груди. Тітка залетіла спиною в перехід і той схлопнувся за нею. Якщо мама й далі лишатиметься в бою то наші шанси зараз значно зростуть. І де, демони б його побрали, носить Релторена?

Мамин щит усе ще тримався, і крізь його тонку завісу я бачила невдоволене обличчя Автесея та перелякане й розгублене — Алерси. 

Зараз був саме той момент, коли варто було б зібрати рештки своїх сил та продумати подальшу тактику бою. Мимохідь я кинула у поранені кінцівки трохи цілительської енергії та почала плести атакувальну сферу із сирої сили. Алерсу потрібно виводити з поля бою. Вибач, кузино, ми обидві знаємо, що мусимо грати за цими правилами.

Тим часом ще одна учасниця бою, про яку я встигла вже забути, нарешті вивільнилася з моєї зоряної пастки, та спробувала атакувати мене кам'яним списом. Я ж була настільки залучена у процес формування бойової сфери, що навіть не відреагувала вчасно. Але її спис лише спружинив об мамин щит і розсипався піском мені під ноги.

— Припини це, Кавадо! — голос мами гучно пронісся над моєю головою. — Темі — твоя сестра!

— Вона зрадниця! — презирливо виплюнула моя люба сестричка. — Ти не можеш виступати на її боці!

— Хіба що ти теж обираєш зраду, Вілієн, — крижаним тоном промовив до мами Автесей.

— Ні, я не обираю зраду. Я обираю дітей, — коротко відповіла вона, і тієї ж миті зчинився справжній хаос.

Мама атакувала Автесея, а він відбивав її атаки з такою легкістю, ніби відмахувався від набридливої мухи.

— До справи, Алерсо! — наказав він кузині через плече, не відволікаючись від поєдинку з мамою. 

В мою сторону вже летіли атаки Кавади, які я навряд змогла би відбити, якби не мамин щит. Проте і він вже ставав все тоншим і слабшим. Мамині сили йшли на те, щоб атакувати Верховного, і добре б це хоч трохи його зачіпало, але він цих ударів ніби й не помічав.

Алерса також підключилася до атаки, відправляючи у мій бік сноп сріблястих голок, здатних прошити плоть разом з кістками. Не чекаючи, поки вони долетять до мене, я жбурнула в неї сферу сирої сили в надії, що це трохи зіб’є її концентрацію і голки хоча б частково розвіються. Алерса виставила перед собою Дзеркальний щит, і моя власна сфера, відбившись, полетіла назад до мене. Безодня! Я не продумала цей момент. 

Миттєво почала насичувати мамин щит власною силою, сподіваючись, що це спрацює, як сфера, не долетівши до мене якісь пів кроку, з шипінням розсипалася, всотуючись у плато. Голки, не пройшовши крізь щит, повторили її долю.

— Фу, як грубо, Алерсо.

Різко обернувшись, я ледве не заплакала від полегшення. Лівіше від Кавади, у такому ж відкритому переході стояв Релторен власною персоною.

— Якого демона так довго? — гаркнула я на брата, вилітаючи нову сферу.

— Вибач, сестричко, невеликі проблеми з транспортом. 

Релторен окинув поглядом переходи, що ніби висіли просто в небі, і недбало додав: — У нас сімейні збори, на які мене забули погукати?

Я лише звела очі до неба. Релторен собі не зраджує навіть в таких ситуаціях. Праворуч щось блимнуло, і я перевела погляд в той бік, побачивши черговий відкритий перехід, а якому стояла тітка Ларайненн. Вона без зайвих слів долучилася до маминих атак, спрямованих на Автесея.