33. Щоденник

«10131 рік від заснування Сфери. 

Теалейн, Богиня зірок, сузір'їв та покровителька моряків.

Уже через сотню тисячоліть ніхто з тих, хто живе у Сфері, не пам'ятатиме, як усе почалося. Але я ще пам'ятаю і тому пишу, аби нагадувати іншим.

Усі наступні покоління, що читатимуть ці записи: ви маєте знати, звідки все пішло. Ви — нащадки вигнанців, нащадки повстанців-зрадників, які змушені були тікати зі свого Всесвіту і шукати сховок десь посеред чужих зірок.

Ми опинилися на клапті сухої, порожньої землі, де не було нічого і нікого, лише фіолетова зірка сяяла над нашими головами. Саме вона подарувала назву та символ Сфери Фіяловеннія.

Коли ми прибули сюди, нас було всього дванадцятеро. Ми усвідомили ціну надмірного бажання влади, лише втративши все. Тож охочих змагатися за першість більше не було. Так народився Пантеон Дванадцятьох Богів. Рівних у правах, рівних у голосі та силі. Ми почали заново будувати світ, в якому вже не було місця для конкуренції, суперництва та верховенства. Лише власна воля, щирі наміри та бажання зробити цей Всесвіт кращим.

Проте невдовзі ми зіштовхнулися із проблемою: місце, у якому ми опинилися, не мало власного магічного джерела, і процес відновлення наших сил тривав занадто довго та виснажував нас дощенту.

Саме тоді ми прийняли рішення пошукати джерела у сусідніх світах та домовитися з ними про підживлення на взаємних умовах. Бог Лустріїн мав здатність відкривати портали без жодних довгих ритуалів. Тому, дослідивши простір довкола Сфери і виявивши кілька світів на невеликій відстані, ми почали переміщатися до них та налагоджувати зв'язки. Першим світом був Огіал’єр. Нам пощастило, тому що місцеві жителі — ельфи, — були подібні до нас зовні і не сприйняли нас із ворожістю. Навпаки — надзвичайно втішилися тому, що до них вирішили завітати Боги, і охоче пішли на співпрацю. Так створилося перше джерело, за допомогою прив'язки світу з активною магією до Сфери.»

— Отже, я мала рацію, — тихо промурмотіла собі під ніс, відірвавши погляд від щоденника. Сфера дійсно поглинає енергію з прив'язаних світів. А точніше – підживлюється їхніми магічними джерелами. Тож ніякі це не наші джерела — а власна енергія світів, якою ми нахабно користуємося! Але якщо раніше це була добровільна взаємовигідна співпраця, то зараз від неї мало що залишилося... Я нервово смикнула губою і продовжила читати далі.

«Проте ми розуміли необхідність прив'язки більшої кількості світів, аби джерела не виснажувалися від постійного підживлення Сфери магією. Тому ми продовжували свої пошуки, домовлялися про співпраці та прив'язували нові світи. З роками чисельність Богів у Сфері зростала, і потреба в нових джерелах збільшувалася. 

Зараз, коли я пишу цей щоденник, на момент десять тисяч сто тридцять першого року від заснування Сфери, ми маємо у прив’язці з пів сотні світів.»

Я закусила губу, напружено вдивляючись у сторінки щоденника. Зараз у нас п'ятсот тисяч триста двадцять третій рік. І , наскільки мені відомо, прив'язаних до Сфери світів — десятки тисяч. Яка величезна різниця між п'ятдесятьма та десятками тисяч… Невже нам і справді необхідно стільки джерел? Записи Теалейн викликали дійсно дуже багато запитань і давали стільки ж неприємних відкриттів.

«Наша магія стабільна, і ми контролюємо, аби не брати більше, ніж нам потрібно, намагаючись допомагати мешканцям тих світів, які колись прийшли на допомогу нам. І хай у більшості з них змінилися вже десятки тисяч поколінь від початку тих угод, і нові покоління не пам’ятають і не знають про це, але знаємо ми. І з вдячністю віддаємо в ці світи свої вміння, допомогу та благословення.

Як би не було прикро це визнавати, але без прихильності цих світів — Сфера загине. Адже якщо розірвати прив'язку в односторонньому порядку (з боку світу), то відновити її буде вже неможливо. А щойно Сфера залишиться без підживлення джерелами з прив'язаних світів — Сила Богів виявиться не більшою за пшик, і наша раса назавжди перестане існувати, втративши свої здібності.»

Я задумливо постукала пальцями по столу. Це була дуже важлива і небезпечна інформація. Як вона взагалі опинилася у вільному доступі в бібліотеці? Проте не скажу, що це не було мені на руку. Ці знання значно розширювали мені простір для маневрів і, можливо, маніпуляцій. А це вже додаткові козирі. Проте, мене не залишало в спокої питання: чому Боги не переселилися до іншого світу зі стабільним джерелом? Я вирішила читати далі в надії, що знайду відповідь і на це питання. Що, зрештою, і сталося.

«Кілька разів ми пробували пожити у світах смертних і навіть прожили успішно кілька десятиліть. Але поблизу джерел ми переповнювалися енергією, чим підсилювали й саме джерело, роблячи його надто потужним. Сила наша ставала занадто щільною, тиснула та пригнічувала усіх навколо. Смертні просто не могли перебувати з нами навіть на одному материку. Тому залишатися у Сфері, зрідка навідуючись у прив'язані світи — було найбільш доречним рішенням.

Тож, пам'ятайте, нащадки. Ми опинилися у цьому Всесвіті, втікаючи від власних помилок. І тут уже намагаємося вижити та виправити їх в міру можливості. Сліпе і жадібне прагнення влади ніколи не призводить ні до чого доброго. Не забувайте про це. Ціна завжди є. І найчастіше вона зависока.»

Я відкинулася на спинку стільця, закривши щоденник. Одкровення Богини Теалейн надзвичайно мене вразили. Тепер багато що стало на свої місця, а її пророчі слова викликали гірку посмішку. Схоже, Теалейн щось розуміла у світоустрої. Минули сотні тисячоліть, а її нащадки повторюють саме ту помилку, про яку вона застерігала.