32. Надія

Сфера Фіяловеннія

Пантеон Дванадцятьох Богів 

Темі

Розмова з Осгалем здійняла бурю в моїй душі. Але не ту, неспокійну, що вирувала останніми днями, а іншу — радісну, щасливу, сповнену надії та нетерплячого очікування.

Я була настільки шокована, коли почула голос Осгаля у своїй голові, що кілька ударів серця не могла повірити в реальність того, що відбувалося. Я ніколи не чула про те, щоб смертні мали вміння встановлювати ментальні контакти. Більше того! Навіть Боги користувалися цим вмінням доволі обмежено: у вигляді односторонніх ментальних сигналів або з використанням джерел для безпосереднього ментального зв'язку. Просто так, із голови в голову, та ще й з відстанню у цілі світи — ніхто не зв'язувався. Схоже, Осгаль дійсно унікальний випадок. Що, насправді, робить небезпеку для нього ще більшою. Жодна душа в Сфері не має довідатися про це його вміння. Сподіваюся, цього й не станеться.

Мені дуже хотілося почути Ателя, але я розуміла, що вже сама розмова з Осгалем — і так диво, на яке я не могла й сподіватися. Знання про те, що Атель живий і здоровий, хвилюється і чекає на мене — дарувало мені крила за спиною і вселяло віру у те, що все вийде. 

Ця розмова сьогодні була саме тим, чого я потребувала. Вона дала мені відчуття, що я не сама і маю за що боротися.

☆

Наступні дні я продовжувала грати свою роль, сподіваючись приспати пильність батька. Спостереження за мною, яке я відчувала від першого дня у Сфері все ще було присутнє, хоча часом мені здавалося, що вже не настільки уважне.

Мати до мене досі не заходила, а новин від тітки поки що не було. Осгаль теж більше не намагався зв'язатися, мабуть, досі оговтується від попереднього контакту. Сподіваюся, з ним усе добре і скоро знову вдасться поспілкуватися. 

Я блукала коридорами палацу, рухаючись у бік бібліотеки. Мені необхідно було починати втілювати свій план у життя, бодай маленькими кроками. Тож сьогодні я мала показатися саме там – у найвеличнішому з можливих сховищі книжок. 

Звісно, я не лише для вигляду туди йшла, а й справді збиралася знайти для себе щось корисне. Бібліотеку в палаці міг відвідувати кожен охочий, це схвалювалося і заохочувалося як Дванадцятьма, так і Верховним Богом зокрема. Хоча навіть за таких умов, відвідувачів усе одно зазвичай було не надто багато, так само, як і сьогодні.

Високі двостулкові двері відчинилися переді мною, щойно я торкнулася об'ємної зірки, що слугувала замком. Бібліотека дійсно вражала своїми розмірами та атмосферою. Це було найбільше приміщення у палаці, яке складалося із просторої округлої зали по центру та шести витягнутих трикутних відгалужень навколо, що прямо відображало головний символ Сфери.

Від підлоги і до самої скелі височіли стелажі з книгами, сувоями та магічними пластинами. На пластини зазвичай записували оповіді, легенди та фольклор різних світів. Заборонених секцій в бібліотеці не було, можна було читати і слухати все, що заманеться. Увесь заборонений матеріал зберігався в архіві, в особливих відділах, допуск до яких мав лише Верховний Бог та решта Богів Пантеону з його особистого дозволу. Саме в одному із таких відділів, найімовірніше, знаходився необхідний нам сувій з ритуалом.

Я оминула центральну залу та рушила до відгалуження, в якому зберігалися книги про всіх Богів, що коли-небудь жили у Сфері. Підійшовши до потрібної секції, я витягла руку, і з полиці просто в мою долоню опустився великий, важкий том.

«Існування і діяння Богів від початку заснування Сфери». Колись давно я її читала, ще як була зовсім малою. Вона тоді справила на мене сильне враження, і саме завдяки описам тодішніх Богів та устрою Сфери я вперше відчула захоплення та благоговіння перед Фіяловеннією та Пантеоном. З часом воно зменшилося, а зараз так і взагалі зійшло нанівець.

Що ж, цікаво, що я знайду для себе в цій книзі зараз. Я відкрила її і почала гортати сторінки. Мені найбільше хотілося зараз прочитати про Богиню Теалейн — покровительку зірок, сузірь та моряків. Я знаходила багато спільного у наших з нею спрямованостях, і мені подобалося те, як вона розвинула свою силу та яким чином її використовувала. 

Якщо судити із цих записів, Пантеон не завжди був місцем категоричності, байдужості та жорсткої сили. Раніше Боги дійсно турбувалися про благополуччя мешканців тих світів, якими опікувалися. Наприклад, Теалейн прокладала зорями дорогу морякам: створювала сузір'я, які слугували орієнтирами в морі, запалювала зірки, які допомагали їм віднайти дорогу додому, відганяла хмари під час бур та була надзвичайно прихильною до кожної душі, що встала на шлях мореплавства, завжди відгукуючись на їхні молитви.

Судячи з цих записів, прості смертні надзвичайно любили та шанували Теалейн. Для неї зводили храми, влаштовували урочисті свята на її славу та приносили щедрі пожертви. У багатьох світах моряки носили медальйони-обереги з її ліком та мали обов'язкові традиційні відвідини Храму Богині Теалейн перед виходом в море.

Окрім того, вона мала ще й цілительський дар, який також наполегливо розвивала і використовувала на благо інших. З кожним прочитаним рядком я знаходила все більшу подібність із нею, і все більшу відмінність між тим, як була влаштована система Пантеону тоді й зараз. Хоча в дитинстві я абсолютно не сприймала цю інформацію так... Я вже майже перегорнула сторінку, коли зачепилася за останній рядок: