24. Плани

Темі

Я дивилася на свій зап'ясток і не могла повірити очам. Невже Релторену вдалося так швидко розібратися з цим? Чи це якийсь черговий підступ батька?

— Ну ви і заховалися, ледве знайшов! — дзвінкий голос брата пролунав занадто гучно, відбиваючись від голих стін печери. 

Атель смикнувся, і різко скочив переді мною, рукою заводячи мене собі за спину. Але, зрозумівши, хто перед ним, видихнув, розслабивши плечі.

— Спокійно капітане, — промовив брат підіймаючи долоні догори. Я вийшла з-за спини Ателя. — Свої. Але реакція хороша, так тримати.

Атель звів очі до неба і похитав головою.

— Швидко ти, — відповів він братові.

— Не так уже й швидко, насправді, але набагато швидше, ніж я собі уявляв. Мітка зникла? — Релторен підійшов до мене і взяв за руку, вдивляючись у зап'ясток. — Чудово. Отже,. я ще не розгубив усі свої навички. 

— Як тобі вдалося? — я справді не уявляла, як він міг це зробити, та ще й так швидко.

— Умовив батька, — відмахнувся він, але погляд мав серйозний. 

В мене ж очі полізли на лоба. 

— Умовив батька? — перепитала я не розуміючи, чи не почулося мені. —Це ж бо як?

— З умовою, — спокійно відповів брат. — Я маю, як сказав батько, «наказати тобі повернутися до Сфери». Він відклав складання іспиту на рік. За цей час ніхто не може поставити тобі мітку знову — жодна магія чи ритуали. Але через рік вона так само з'явиться сама. Тож я лише виграв для нас трохи часу.

— Для нас? — слова брата змусили мене насупитися, але я вловила цю його дивну інтонацію наприкінці.

— О, я планую переїхати у світ смертних, — Релторен сяйнув посмішкою, ніби ми розмовляли про веселі жарти, а не про кардинальну зміну місця і способу життя.

— Перепрошую? — мої брови злетіли вгору. — Ти хочеш пожити у світі смертних?

— Переїхати, — поправив мене Релторен. — Я знаходжу смертних доволі цікавими.

— Але ж ти один з Дванадцятьох! 

— Не надто велика честь, — пирхнув брат, потиснувши плечима. — Я їм потрібен більше, ніж вони мені. Підкласти батькові таку свиню на прощання буде лише в радість.

Він всміхнувся і пройшов вглиб печери до озера. змахнувши рукою, Релторен начаклував м'які крісла для себе і для нас. 

— Осгалю, лови ліжко! — вигукнув він, і ми почули з одного з приміщень зойк і гуркіт . Атель хотів був кинутися перевірити, чи все гаразд, як ми почули вигук Осгаля:

— Очманіти! Дякую, брате!

Релторен всміхнувся та запросив нас сідати. Вираз його обличчя був надзвичайно серйозним і задумливим. Помовчавши якусь мить, він промовив:

— Нам необхідно все ретельно обдумати. Але насамперед, скажи мені, сестро, ти хочеш повернутися до Сфери?

Релторен уважно дивився на мене, а я відчувала, що відповідь на це питання стане моєю власною точкою неповернення. Я перевела погляд на Ателя, який сидів по інший бік від мене. Він дивився м'яко, з ніжністю, ніби промовляючи самими очима: «я прийму будь-яке твоє рішення». Я стиснула його долоню й невпевнено зазирнула в очі. Знаю, що моє рішення змінить усе не лише для мене, але й для Ателя. Він кивнув, ніби прочитавши мої думки й підтвердивши свою готовність до цих змін. Я перевела погляд на брата.

— Ні, — промовила я твердо. — Я хочу залишитися в Цилісеї.

Ці слова здалися мені ніби ритуальними самі по собі. У мене складалося враження, що озвучивши їх, я активувала якусь древню, незначну мені магію, яка вже назавжди прив'язала мене до цього місця. Але я була й не проти. Цилісея за кілька днів подарувала мені те, чого я не мала за півтори тисячі років свого життя в Сфері.

— Добре, — видихнув Релторен з полегшенням, ніби боявся, що я відповім інакше. — Тоді нам необхідно скласти план дій. Ми не можемо просто так зникнути зі Сфери, тим паче, коли Цилісея та Рейсмір прив'язані до неї.

— Рейсмір? — вигукнула я здивовано. — Ти збираєшся переїхати у людський світ?

— Що за расистський тон, Темі? — з удаваним обуренням промовив Релторен. 

Я підняла відкриту долоню на знак примирення.

— Жодного расизму, я просто здивована, брате, — я щиро всміхнулася йому. — Адже їхній світ техномагічний, це... доволі незвично.

— Мені подобається, — відмахнувся Релторен. — Не ті питання. Найперше: ви вже вирішили що плануєте далі? Ви двоє. 

— Ми... ще не говорили про це, — ніяково промовила я. Релторен звів до неба очі.

— Гаразд, як поговорите, нам необхідно буде вирішити як пробратися в архіви без відома батька і дістати там ритуал для продовження життя твоєму капітану.

Я втупилась в Релторена округлими очима.

— Що? — перепитав він. — Не кажи мені, що ти про це не подумала, Темі!

Я перевела погляд на Ателя. Він дивився на мене, ніби перепрошуючи. 

— Ну, хоч капітан сам про себе подумав, — пробурмотів Релторен.