23. Зберегти і захистити

Цилісея 

Тарієль, Узбережжя Єлійського моря.

Темі

Ми прибули на узбережжя вже тоді, коли сонце почало перекочуватися на інший бік. Зворотний шлях зайняв більше часу через божественні втручання і вихідні з цього нюанси. Але всі, майже цілі й здорові, ми причалили біля моєї скелі. 

Атель дав команді розпорядження і відпустив по домівках. Всі були втомлені й емоційно виснажені. Пригода була не з легких і не з банальних, тому й не дивно, що більшість членів команди досі не могли оговтатися.

Зранку, після того як Релторен пішов, Атель запропонував мені вийти до команди, аби нормально представитися і пояснити в двох словах що відбулося. Він не хотів, аби вони мене боялися чи сприймали неправильно. А це цілком могло статися через відсутність чіткої інформації та переляк, який вони пережили від контакту з Богами та наслідками їхнього втручання.

За наказом Ателя команда зібралася у повному складі на палубі. Осгаль сидів вже майже як новенький і помахав мені, широко всміхаючись, коли зловив мій погляд. Я і сама мимоволі всміхнулася. Хлопець, мабуть, сприйняв усе що з ним сталося, дійсно як пригоду із веселими наслідками у вигляді божественного братерства.

Я помітно нервувала, стоячи перед усією командою, і, щиро кажучи, не зовсім розуміла, що я маю їм казати і як поводитися. Мені було страшенно соромно дивитися їм в очі: через мою виставу з потопленням корабля, і через те, що влаштували мої родичі.

Атель обійняв мене за талію однією рукою — мабуть, зрозумів мої почуття і вирішив допомогти.

— Як ви всі вже мали зрозуміти, Темі — Богиня Сфери Фіяловеннія. Вона не входить до Пантеону Дванадцятьох, який нами, — Атель промовив наступне слово стиснувши зуби, — опікується. Але вона прибула сюди, щоб скласти свій іспит на дорослішання. Ви бачили його в ніч нашого відплиття до Каланії.

Команда вражено охнула. Всі погляди спрямувалися на мене, і в них читалося дуже різне: страх, недовіра, обережність і навіть щось схоже на благоговіння.

— Боги вимагали від Темі потопити корабель, забрати надію у самотнього моряка і згасити зірки. За їхніми правилами і традиціями кожен, хто складає іспит, має на руці магічну мітку, яка не дає звернути з потрібного шляху. В іншому разі — смерть, — почулися вражені і налякані вигуки. Погляди команди, скеровані на мене, дещо потеплішали, а деякі наповнилися жалістю, чого я не дуже любила. Тим часом Атель продовжував: — Але Темі зуміла обманути Богів і мітку. Вона не була згодна топити справжній корабель і наражати на небезпеку смертних. Все, що ви бачили тієї ночі, було ілюзією.

Вражене охкання повторилося знову. Бідні моряки, у них, схоже, увесь світоустрій поламався за цю подорож.

— Але! Боги довідалися про обман Темі і вирішили змусити її знову складати іспит, але так, як потрібно саме їм. Ця буря, яку ми пережили, мала або змусити Темі потопити власноруч корабель, і вирушити неушкодженою додому, до Сфери, або витягнути з неї божественну іскру, а саму Темі залишити на цьому кораблі на поталу хвилям і вітру, — Атель перевів подих. Команда дивилася то на мене, то на нього із захопленням в очах. Мені ставало ніяково, бо Атель змалював мене ледве не героїнею, яка всіх врятувала. Але мені досі здавалося, що якби не я — нікого й не довелося б рятувати. — Коли перед Темі постав цей вибір — вона його зробила. Ви усі це бачили на власні очі. Темі тримала корабель власною силою попри усвідомлення того, що це коштуватиме їй життя. Якби не вона та її брат — ми би не вистояли. Та ще й лишилися б без цього малого шалопая, — Атель всміхнувся, глянувши на Осгаля, а кілька чоловіків, що сиділи біля нього, по-дружньому скуйовдили тому волосся.

— Я не палкий прихильник Богів, ви всі це знаєте. А цей випадок змусив мене сумніватися ще більше у тих порядках і правилах, які вони встановлюють. Якщо навіть своїх карають за непослух, то чого можна очікувати нам, смертним, чиє життя для них — пил?

Атель говорив різко, але його слова були до болю правдивими. Сфера сприймалась не чимось вищим, світлим і помічним, зараз вона сприймалася радше як паразит, який лише харчується енергією світів, не віддаючи натомість нічого.

— Я не закликаю вас боротися з Богами. Не думаю, що нам це під силу. Але прошу вас допомогти мені захистити Темі. Вона проявила непокору, захищаючи нас, хоча нічим нам не зобов'язана. А я вважаю, що наш борг честі тепер — допомогти їй.

Команда закивала, почулися поодинокі вигуки: «так», «капітан діло каже», «який жах, як же можна...», «вона нам життя врятувала». 

— Капітане! — вигукнув Кайл. — Що нам робити, які розпорядження?

Всі закивали і перевели на Ателя уважні погляди.

— Перш за все — кожен з вас має зберегти в таємниці походження Темі, — Атель обвів поглядом усіх присутніх. — Також не слід розпатякувати про те, що ми пережили, і яка саме природа цієї події.

— Яка природа? — пошепки спитав один з моряків в іншого.

— Про Богів ні слова, телепню! — зашипів на нього той. Моряк закивав і замовк.

— Ми прибудемо не до причалу, а до однієї зі скель на узбережжі. Корабель пізніше я переведу в інше місце. Але дуже важливо, щоб ви також не базікали про наше місце прибуття, — він кинув на всіх суворий погляд, і команда миттю підібралася. — Я розраховую на кожного з вас.