13. Хто ти?

Атель

Ця дивна буря і самотній капітан, який пішов під воду разом зі своїм кораблем, вибили мене з рівноваги. Складалося враження, ніби все це було чиєюсь грою, правила якої я не розумів. Занадто дивно все відбулося: шторм, якого не мало бути, корабель, якого не мало бути! І різке завершення бурі, чого б теж не мало бути за звичними законами природи. Висновок напрошувався лише один, і я мусив про це як слід подумати...

Лишивши Кайла біля штурвалу і роздавши ще кілька розпоряджень, я попрямував до своєї каюти. Хотів було перевірити, як Темі, але була вже глибока ніч і вона, найімовірніше, спала. Один із моряків сказав, що бачив, як вона йшла до своєї каюти, тож я не став її турбувати.

Тим паче зараз мені краще було побути наодинці, аби впорядкувати власні думки й емоції. Їх було забагато для того, аби я міг нормально стояти у керма і користуватись своїм даром. Поки що невелика затримка графіку не критична, але зранку я маю бути зі свіжою та тверезою головою.

Зайшовши до каюти, я втомлено впав на ліжко, розкинувши руки наскільки дозволяла його ширина. Події сьогоднішнього дня проносилися перед очима миготливими спалахами: ранок в храмі, знайомство з Темі, відвідини батьків, перевезення вина до причальних складів, десятки дрібних справ — і ось вже вечір.

Команда була вже майже уся на борту, коли з'явилася Темі, а далі... Боги, я ніколи не допускав такої поведінки щодо малознайомих жінок, а тут ніби дах зірвало! Сподіваюсь, вона не подумала нічого поганого про мене... Я сам не міг собі пояснити, що до неї відчуваю і як так сталося, але готовий заприсягтися, що вона теж не була байдужою. Можливо, все пояснюється простим фізичним тяжінням, адже вона доволі приваблива жінка. Думки про чорноволосу ельфійку так нав'язливо крутились в голові, привертаючи мою увагу, та зараз їм було важко конкурувати з тими, що викликали в мені занепокоєння та тривогу. 

Події, які відбувалися після того, як Темі, лишивши штурвал, відійшла на інший бік палуби, не пояснювались ані законами природи, ані законами науки, ані законами цього світу. Мій дар не міг не спрацювати, тим паче перед від'їздом я самостійно ініціював його, аби перевірити можливі погодні катаклізми — і все було чисто!

Жодної бурі, шторму і навіть середньої потужності вітерця! Звідки міг взятися цей шторм, та ще й разом з кораблем? Відповідь була невтішна: Боги затіяли свої ігри, незважаючи на наше бажання брати в них участь. А це вже погано, тому що мотиви їхні невідомі, та й протистояти Богам нам немає чим.

Я заплющив на мить очі і видихнув крізь стиснуті зуби. Я ніколи не просив допомоги в Богів, вважаючи, що кожному по силі його власна ноша і наслідки зроблених виборів. Але зараз я хотів, аби вони просто облишили наш світ у спокої, якщо втручання у сьогоднішні події було дійсно справою їхніх рук.

Я згадав свої відчуття в ту мить: я був приголомшений, і зізнаюсь щиро, — наляканий. Особливо, коли Темі, проігнорувавши моє прохання спуститися до каюти, лишилась на борту з виразом всесвітнього спокою на обличчі. Ніби у всьому, що відбувається, немає нічого дивного, і ніби вона це... контролює?... Я зашпортався об власну думку. Та невже? Цього не може бути! Від раптової здогадки я підскочив на ліжку.

В той момент, заскочений з несподіванки і сповнений переживань за свою команду, я не звернув уваги на цю деталь. Але зараз, коли небезпека позаду і я можу собі дозволити зануритися у власні думки, картинка, яка складається в голові, виглядає доволі... тривожно.

Зустріч із незнайомкою, яку сестра Катрісс представляє як свою подругу і просить взяти її на корабель; її незвична енергія, яку я ніяк не міг пояснити; і насамкінець — неприродний спокій у ситуації, в якій більшість не те що жінок, а й навіть досвідчених моряків його буває втрачають... Це все породжує безліч питань про неї та її природу і наштовхує на невтішні висновки.

Я підвівся і підійшов до ілюмінатора, вдивляючись у темне море, яке спокійно гойдалося, наче і не було жодної бурі ще зовсім нещодавно. Натомість у моїй душі вона наростала сильніше з кожною миттю роздумів.

З якою метою Темі прибула до Тарієлі? Що їй потрібно на моєму кораблі? Чи загрожує моїй команді небезпека? Якщо так, то мені плювати навіть на самих Богів. Я відповідальний за своїх людей і зроблю все, щоб їх захистити, навіть якщо доведеться витратити на це усі свої сили.

Але спочатку необхідно хоча б спробувати розговорити її і дізнатись правду. І діяти я маю обережно, якщо хочу почути чесну відповідь.

Темі

Сонце настирливо гріло мою щоку всупереч моєму бажанню. Ранок видався важким, і вставати не хотілося зовсім. Хоча який же це ранок? Схоже, я проспала до самого обіду! Ліниво розплющивши очі, я глянула в ілюмінатор: точно, сонце вже підіймалося до найвищої точки. 

В тілі відчувалася слабкість, а божественна іскра всередині неприємно пульсувала, нагадуючи, що вчорашня витрата занадто великої кількості сил та розкриття додаткових каналів не минули для мене безслідно.

Я пропустила тілом хвилю цілительської енергії в надії трохи покращити своє самопочуття. Для повного відновлення потрібен був лише час. Полежавши ще трохи, я все ж вдяглася, вмилася і вирушила на палубу. Треба було дізнатись, чи не відставали ми від графіку. Якщо вже випала така можливість і я маю в запасі ще 3 дні — чому б не витратити цей час на дослідження світу, в який мене закинуло волею долі. Чи, скоріше, волею брата — всміхнулась я про себе. Але це вже нюанси.