9. Неприємні розмови і болючі відкриття

Автесей

У Богів не буває головного болю, але я, схоже, сам породив власний. Спочатку Темі, яка чим далі — тим більше вдавалася в рід Вілієн. І добре дружина — Богиня життя і творення, вона ніяк свій напрямок не може скерувати в жорсткіше русло. А ось Темі... Темі, яка є Богинею нічних світил та припливів! Я взагалі не розумію, як їй дістався такий характер! Я сподівався, що вона буде схожою на Каваду, адже саме з ночі Темі черпає свої сили, з темряви. А вона що? З водоспадами грається та й зірками усіх обсипає. Тьху ти! Я стукнув рукою по підвіконню, не в силах стримати роздратування. 

Але нічого, вона ще мала, не розуміє, яку міць має її божественна іскра. Щойно вона відчує її — вже не зможе використовувати силу так незграбно і безглуздо. Саме тому я вирішив діяти: як її батько та Верховний Бог Пантеону, я мав скерувати силу Темі у правильному напрямку. Впевнений, коли вона впорається зі своїм завданням та відчує яка потужна сила біжить її каналами — буде вдячна за моє втручання.

В голові знову запульсувало. А це вже не від думок про доньку, скоріше від набридливих змагань, які мені влаштував старший син! Щоб тебе! Прибирати з Пантеону його було би безглуздо, адже напрямок його сили унікальний за останні тисячоліття. Тим паче, його вміння неодноразово допомагали нам у вирішенні складних питань. Але того, що малий поганець спрямує її проти мене, я аж ніяк не очікував!

Я зітхнув і, відірвавшись від вікна, присів у м'яке крісло, сперши голову на руку. В Пантеоні коїться бозна-що, а я не можу навести з цим лад... Навіть за проходженням завдань обраними не вдається нормально стежити, хоча звіти переглядаю регулярно. З такими темпами недовго мені лишатися Верховним Богом. В Сфері лише покажи свою слабину — і тебе миттю посунуть, запропонувавши вигіднішу кандидатуру. Я маю розібратися з Релтореном якомога швидше і сподіваюсь, що Темі все ж виявиться тверезомислячою і не спасує перед труднощами.

Раптом в кабінеті почулося слабке гудіння та булькання. Я різко підвів голову, реагуючи на звук, який йшов від Чаші Потоків. Зазвичай вони звучали інакше, а отже, це виклик від носія божественної іскри. Здається, я вже здогадуюсь від кого. Що ж, послухаємо.

Я підійшов до Чаші й охопив її долонями, заплющивши очі. Інтуїція мене не підвела: в голові сформувався образ Темі. Доволі нечіткий та розмитий, але зрозуміти потік передачі інформації було можливо.

«Батьку, Цилісеї необхідна допомога. Джерела виснажуються і занадто швидко поглинають енергію. Жриці на межі вигоряння».

Я звів очі до неба. Нестерпне дівчисько! Ти маєш проходити випробування, а не вештатися храмами в пошуках проблем!

«Темі, храми — це не твоя проблема. Жриці зможуть собі зарадити самостійно, вони цього навчені».

Я бачив, як образ Темі злегка поплив, коли вона насупила брови.

«Але батьку... Вони моляться до Пантеону вже дуже довго і все безрезультатно. Можливо, в Цилісеї якісь збої з Чашами Потоків або зі структурами самих джерел...»

«Досить!»

Я перервав цю балаканину, не розуміючи для чого я взагалі витрачаю на це свій час.

«Ти перебуваєш у Цилісеї, аби скласти свій іспит на дорослішання, Темі. Ось і складай. Проблеми храмів мають вирішувати жриці і жерці, а не смикати Пантеон щоразу, щойно зіткнуться із труднощами. Для цього вони до храмів приставлені. Якщо їм не вистачає власної енергії, що ж... Нехай залучають більше народу для молитов, може, тоді назбирають. Сфера не мусить лише віддавати, нічого не отримуючи натомість. Розмова завершена, Темі. Займайся підготовкою до іспиту, а не біганиною храмами!»

Я розлючено перервав сигнал. Знаю, що односторонній розрив доволі болісний для учасників розмови, але я потерплю. А Темі отримає свій урок, який, можливо, допоможе їй почистити розум і зайнятись, врешті-решт нагальною справою!

Темі

Односторонньо розірваний контакт вдарив по мені з такою силою, що я ледве втрималась на ногах. Чи знав батько що робить? Чи діяв він свідомо, чи на емоціях не подумав про наслідки? Адже він не міг не знати, чим загрожує таке розривання зв'язку. 

Я вчепилась руками в Чашу, намагаючись впоратися із болем, який зараз прошивав моє тіло мов блискавкою, не даючи нормально вдихнути. Зараз це має минутися, ще мить. Вдих. Я постаралась вдихнути повітря хоч трохи повільніше і контрольованіше, попри те що тіло моє, здається, все тряслося як листок пущений по вітру у вільний політ. Видих. Добре, Темі, ти даєш собі ради. Зробивши ще кілька вдихів та видихів, я повільно розплющила очі, помічаючи що відчуття болю і слабкості в тілі теж відходять на задній план.

Сестра Катрісс стояла збоку від мене і уважно вдивлялася в моє обличчя.

— Ти в порядку, Богине? — вона спитала це таким рівним і спокійним тоном, що було зрозуміло: відповідь вона й так уже бачить.

— Майже в нормі, — я все ще спиралася на Чашу, але вже не шукала в ній єдиної опори, здатної втримати мене від падіння.

— Щось відповіли? 

Краще б нічого. Я подумала про те, як буду переказувати жриці мою розмову з батьком. Адже по суті, він сказав мені, щоб я кинула їх напризволяще. І що Пантеон не планує витрачати свої сили на поповнення джерел. Я не розуміла, що відбувається: чи то з батьком, чи то з системою Сфери. Можливо, так було завжди, просто я не помічала цього через свою недосвідченість?