Перший зорепад. Плато Злиття
Пролог
— Ні! Ні-ні-ні!!! Вона вже зникла! Я все зробила!
Я гарячково намагалася стерти її з руки, хоч і знала, що це неможливо. Ну чому? Чому, вона знову з'явилася? Адже магія зарахувала іспит, інакше вона не зникла б одразу!
— Ти зшахраювала, Темі. Хотіла обманути Верховного Бога. Тепер отримаєш своє покарання. Щойно ти складеш або провалиш свій іспит, до Сфери перенесе тебе... або твою божественну іскру. Удачі, небого.
Тітка Сентіре холодно всміхнувшись, розвернулася і зникла у мареві переходу. Я намагалася докричатися до них, достукатися, невже вони не розуміють, що цим прирікають мене на смерть?
— Ні! Ні! Не робіть цього!
— Ми не маємо лишити тобі вибору, — дядько Алтірей клацнув пальцями, розв'язавши шторм, який почав швиряти корабель з хвилі на хвилю.
Все було марно. Вони бездумно виконували наказ Пантеону, а точніше — мого батька. На гірку посмішку не вистачило навіть сил. Я була у відчаї і не знала, що мені робити далі. В поле зору потрапили моряки, які попадали на палубу, не очікуючи такої раптової бурі. По щоках покотилися сльози від розуміння, що я однією лише своєю появою на цьому кораблі, прирекла їх усіх на смерть.
#1268 в Любовні романи
#302 в Любовне фентезі
#303 в Фентезі
Відредаговано: 27.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
