Перший зорепад. Плато Злиття

Пролог

Сфера Фіяловеннія

Пантеон Дванадцятьох Богів

 

Темі

 

Я сиділа на краю водоспаду, спостерігаючи, як вода безстрашно падає вниз, розбиваючись бризками об каміння. Я могла б зробити її течію повільнішою та плавнішою, щоб вона просто текла собі спокійно, впадаючи в річку. Але мені не хотілося змінювати її істинну природу. Можливо, вона знаходить сенс саме у тому, щоб падати і розбиватися.

— Навіть не здивований, що ти тут, сестричко, — я почула знайомий насмішкуватий голос за спиною. — Скоро жеребкування, а ти досі не в ритуальному вбранні.

— Облиш, Релторене, я ще замала, аби складати іспит. Мені лише півтори тисячі років. Ти сам у скільки складав?

— У чотири, — насмішкувато всміхнувся брат. — Але мені так належить.

Я відмахнулась від нього. Іспит на дорослішання раз на п'ятсот років складали молоді Боги Фіяловеннії. Це завжди була урочиста подія: величні промови, святкове вбрання і ритуал жеребкування, який визначає, хто саме, де і як проходитиме випробування. Для всіх у Сфері це малоз надважливе значення, адже хтось із молоді, за умови відмінно складеного іспиту, міг посісти місце в Пантеоні Дванадцятьох Богів.

— Сумніваюсь, що батько взагалі включить мене в перелік на жеребкування, — тато вважав мене ще надто малою та нерозумною. — Тим паче там цілий натовп кузенів чекає своєї черги. Буде серед кого обирати

— А я точно знаю, що вже включив, — змовницьки промовив Релторен, а я примружила очі.

— Не брешеш?

— Я?! — обуренню брата не було меж, але я чудово знала, що воно награне, а не справжнє, і подивилась на нього зі скепсисом. — Та я найчесніший Бог у всій Сфері.

— Ти Бог брехунів і злодіїв, Релторене, уся твоя сутність суперечить поняттю «чесність», — я зітхнула, звівши очі до неба, і подала братові руку, аби він допоміг мені підвестися.

— Злюка ти, Темі, — беззлобно всміхнувся мій «чесний» брат. — Але я не брешу. Батько не став тобі казати, аби не давати марних надій, але дідусь Морек планує цього року звільнити місце в Пантеоні, і тато хоче бачити там тебе, — майже пошепки промовив він. — Якщо ти складеш іспит, звісно.

— І якщо жеребкування обере для його складання саме мене, — промовила я напружено. — Гаразд, ходімо. Час перевдягнутися у флавіум.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше