Частина 18

Я думав, Гаррі вб'є його. Візьме і на місці розплющить. Мир з Фейрбернами, це ж треба було додуматися! Але Муді поглядом було не пройняти, а Гаррі виявив несподівану стриманість, обмежившись коротким:

- Чорт забирай, ні!

- Тоді лише ескалація. Грати доведеться брудно. У мене вже з'явилися витрати на шпигунів. Дві сотні. І не треба на мене так дивитись, це недешево, але дає результати! Я встановив людину, яка має підтвердити використання навіювання на дітях, це професор Мадіган. Елементаліст крові, винахідник-артефактор. Викладає медицину у Королівському коледжі Фарнелла. З будинком Фейрбернов співпрацює постійно. Останні купують у нього накопичувачі та створюють цілющі амулети за його схемами. Звичайно, у Фейрбернів знайдуться й інші фахівці, але цей найбільш відомий, а вдарити по ньому простіше.

- Яким чином?

- Він хабарник. Можна обмежитися заказною статтею, але я б профінансував повноцінний вступ абітурієнта. На наше щастя, незабаром вступні іспити. Думаю, все разом буде близько шести-семи сотень.

- Робіть, – сказав Гаррі, і я погодився з ним.

Муді кивнув і перейшов до наступного пункту.

- Завдяки графу Бремор, ми знайшли людину, яка може бути заміною професору. Лікар Олівер Шугар, баронет. Особа відома та скандальна.

- Знаю, – пробурчав Гаррі. – А ще доволі неприємна. Чародій, що спеціалізується на ілюзіях. Баронета, до речі, за них і одержав.

- За ілюзії? – здивувався я.

- Ці ілюзії можуть натуральним чином тобі ноги вирвати. Щось таємне для Корони.

- А ще баронет дещо обмежений у засобах після чергового розлучення. Якщо він ще й прилюдно в карти програється у Фарнеллі, гадаю, Фейрберни не пропустять шансу найняти такого фахівця.

- Стоп, він на нас працюватиме чи на них?

- Лорд Бремор запевнив, що на нас, але Фейрберни про це не знатимуть.

- А мені подобається!

У хмарах на горизонті заблищав промінь світла.

- До речі, дякую, за Саймона, – сказав Гарольд. – Ваша перевірка зняла з нього більшу частину підозр.

- Не перебільшуйте, – відмахнувся Гаррі, – якби знайшли хоч одну зачіпку, ваш клієнт не вийшов би із клітки.

- У будь-якому разі дякую.

Ми проводили Гарольда до дверей, а як вони зачинилися, я запитав:

- Як думаєш, для Кеттла Муді теж інтриги плете? Спрямовані проти нас.

Гаррі замислився, сіпнув бороду.

- Та я просто певен в цьому. І рахунок виставить у самий невідповідний момент.

- Він обіцяв так не робити.

- Адвокатам вірити не можна! – заявив Гаррі і пішов у кабінет колупатися у формулах з арки.

Загалом цей вечір вийшов спокійним і навіть певною мірою продуктивним. Я нарешті відчув, що справа у вивченні заклинань зрушила з мертвої точки, а завдяки порадам Гаррі навіть навчився утримувати їх у повітрі більше двох секунд. З рештою в мене стало виходити відривати заклинання від аркуша, але не рухати. Прибрати лист з-під заклинання після того, як я його схопив, – простіше простого, а ось зрушити схему на пару міліметрів вправо-ліво я не міг. Втрачається чіткість, лінії рвуться, руни спотворюються і розлітаються сирим ефірним димом. Дійшло до того, що я в гонитві за спрощенням я намалював на аркуші просте коло і намагався маніпулювати ним. Можливо, у мене щось і вийшло б, я з головою пішов у тренування. Кращого настрою не вигадаєш, але зателефонував Сансет і сказав, що кровососів із Боладжі відпускають. Вказівка самого лорда головного констебля. Ну яке тут уже тренування?

А вранці, після сніданку, Гаррі презентував мені пару вузьких скриньок.

- Навіщо? – Запитав я.

- Щоразу, коли з'являється Саймон, він намагається спочатку вхопити більше сили і тільки після цього тебе атакує. У будинку я цю проблему вирішив, а ось за його межами... Ти ж завжди з собою купу накопичувачів тягаєш. Ось я скриньку і екранував.

- А в хаті як вирішив?

- Свого роду громовідвід зробив. Змінив трохи конфігурацію захисту зали. Я по старій пам'яті залишив захист від проникнення, але ж вона не актуальна більше. Це раніше Фейрберни могли спробувати смерті до магічних потоків підлити. Після стабілізації таке вже не спрацює. Ти казав, що примара не могла пробратися всередину. Тепер його самого затягне та на ектоплазму розбере. Печать автономна, і щурів більше ловити не треба. Як тимчасовий захід цілком зійде.

- Чому тимчасовий?

- Тому що їй байдуже, що переробляти, а я не хочу пускати духів на ектоплазму. Це ви у себе в лісі варварськи розстрілюєте земляних елементалей, а я б їх працювати змусив.

- Гаразд, завівся... Дякую. Може ще перстень?

- Ні! Де список заклинань?

- Ні так ні, – відразу здався я.

- Де список?

Від необхідності відповісти мене врятував дзвінок. Баронет Кеттл запрошував мене у гості.

- Що думаєш? – запитав я Гаррі і відразу озвучив свою думку. – Потрібно їхати.

Гаррі скривився, невдоволено смикнув себе за бороду і дістав з кишені перстень.

- Тримай.

- Це… безперечно бойовий амулет проти привидів! Святий ти чоловік, Гаррі, – повеселішав я.

- Сильно не радій, прийдеш додому – здаси.

- Так ти ж пастку поставив, – нагадав я.

- Дрібноту вона виловить, – погодився Гаррі.

- Що ти маєш на увазі говорячи «дрібнота», а Саймон?

- Вдень він якраз таки не сильніший за дрібноту.

- А вночі?

Чарівник усміхнувся в бороді і розвернувся йти.

- Гаррі, а вночі?

- Буде стимул заклинання вчити.

- Гаррі!

- Кастета з собою візьми, – порадив учитель, віддаляючись.

До баронетового будинку я входив сам. Кастет залишився в машині, але автомат із парою змінних дисків поклав поруч.

Відкрив сам Кеттл, проігнорувавши невдоволення дворецького, що стирчав поруч. Вигляд баронет мав посвіжілий, носа вправлено, синців під очима не було. І, як здалося, цей дивний тип був радий бачити мене.

- Дункан! – радісно вигукнув він. – Заходь.