Частина 15

Гарольд Муді затримався в нас дещо довше, ніж збирався. Почав він ще з Картуза, поки ми з Гарі спускалися, здалека почав розпитувати дитину про банку з іскрою. Я пізніше поцікавився у Гаррі, чи справді це привид мурашки, на що чарівник лише скептично вигнув брову, але малий вірив і цього було достатньо. Зрозуміло, що банка адвоката не цікавила, він лише втирався в довіру, оскільки вихований в нетрях хлопчина не поспішав відкриватися незнайомцю. Нас із Гаррі Муді теж опитав, а ми, як могли, замовчали про половину подій, пов'язаних з появою безпритульних у будинку. Вбиті мною Ліндеманни не були секретом.

- Панове, – сказав Гарольд. Недомовки від нього не сховалися. – Адвокат – той самий лікар. Не знаючи всіх симптомів, я не можу поставити діагноз.

Мене ці недомовки вже добряче дістали, і я трохи зірвався. Але не настільки, щоб розкрити інтригу Ліндеманна та участь Саймона Ферона.

- Фейрберни намагалися підірвати особняк, передавши зі мною бомбу, що повинна була активуватись на місці, а пізніше – отруїти несформоване місце сили смертю. Що вам ще незрозуміло?

- Коли ви взялися допомагати детективу Сансету, я наводив довідки. Ім'я Клінта Спарроу фігурує у документах у справі Ноа Валентайна.

- Прокляття! – Вилаявся я. От мав Джон рацію: не поліція, а базар! – Давати хлопцям інші імена – без толку, правда?

- Правда, – погодився Муді. – Вас швидко спіймають на брехні, а можливо ще й на підробці документів. Я ж не знаю, як далеко ви зайшли.

Повірений поставив нам ще дюжину незручних питань і на частину навіть отримав відповіді. Потім мене вигнали з вітальні дзвонити додому. Додзвонився я лише за четвертим номером. Дядьків вдома не виявилося, навіть двоюрідний брат Еван був відсутній, але я знайшов його в будинку племінниці Саллі. Еван няньчив онука. За словами Саллі, молодий дідусь створював більше бардаку, ніж дитина, і куди більше втомлював.

Бойовий чаклун важко переключився на діловий лад після агу-агу-мусі-пусі. Хвилин три не розумів, що я від нього хочу, але телефон Муді записав і обіцяв вирішити питання до кінця дня. Я ж повернувся до повіреного ні з чим, але той, мабуть, і не очікував миттєвої реакції. А я, скориставшись тим, що вони з Гаррі закінчили, навантажив його ще й проблемами із землею.

- Просто купити? – не зрозумів Гарольд.

- Придбати в нетрях Смаглер-бей, – уточнив я. – Більшість тієї землі поділена між лордом-намісником і герцогом. У приватників залишилися лише невеликі клаптики.

- Я так розумію, земля в тому районі скоро подорожчає? – уточнив Гарольд.

- З чого ви взяли?

- Не бачу інших причин купувати її.

- Ну… Так і є, – погодився я, – тільки терміни цього «незабаром» дуже невизначені.

- Я доручив би цю справу дочці. Вона добре працює з паперами, а вам саме це і потрібно? Знайти власників та запропонувати мінімальну ціну?

Я кивнув головою.

- Які фінанси маєте?

- Зараз – тисячі дві з невеликим.

Муді здивовано вигнув брову.

- Замало для серйозних маніпуляцій. Навіть із урахуванням дешевизни отруєних земель.

Я поспішив додати:

- Незабаром отримаю ще півтори тисячі та доступ до банківського рахунку, що дістався мені у спадок від діда. На жаль, я забув поцікавитись скільки там…

Мене тоді більше цікавив Саймон.

- Досить необачно з вашого боку. Я дам дочці завдання вивчити ціни та зайнятися пошуком. Ви повинні розуміти, що вільна земля у місті – щось на зразок нонсенсу. У Сіті пара ділових висоток стоїть на землі герцога. Власники просто орендували її на сто років. Нетрі – далеко не Сіті, але не чекайте, що власники віддадуть вам землю за безцінь. Оплату за роботу призначимо не в процентах від суми купівлі, а, скажімо, фіксовану ставку за акр. Влаштує?

- Дивлячись, що за ставка, – сказав я.

- З цим визначимося після вивчення ринку та доступних вам фінансів. Усього доброго, панове.

Не встигли ми з Гаррі поділитися думками, завітали нові гості. Приперся Флавер, та ще й Шерідана з собою притяг. Ми зустрічали їх біля входу.

- Знову на мене всі гріхи валитиме, – поскаржився я Гаррі і мав рацію. Сліпе обличчя елементаліста зблизька виражало крайню міру роздратування.

- От навіть не починай! – гаркнув я першим. Сподіваюся, Гаррі не дасть підсмажити мене на місці. – Я не знав, що дівчата будуть у «Сльозі»!

- Головне, що там був ти, і цього вистачило, щоб усе полетіло до біса!

- Кого ти в мені бачиш?

– Що? – Здивувався Джеймс.

- Адже я тобі когось нагадую. Когось, хто тобі добряче насолив. У нас що імена однакові? Звідки це упереджене ставлення?

Джеймс замовк. Дивно, що він вперше не знав, що відповісти. Я зумів його заткнути! Але не надовго.

- Та ти мариш! – Ожив Флауер після короткої затримки.

- Він має рацію, – статечно пробасив Шерідан.

- Хал, і ти туди ж! Гаразд, відкинемо емоції та перейдемо до сухої статистики. – Незважаючи на заяву, з кожним словом Джеймс наче порцію жовчі випльовував. – Згадай: він познайомився з дівчатами, і ті полізли вампірів ловити. Сходив у «Золоту сльозу» з Фінеллою – перестрілка на дорозі, оселився у нас у районі – напад вампіра, знову пішов у «Сльозу» – бійка, в якій дівчата ледь не постраждали.

- Та я просто моторошний лиходій! А що наші красуні у «Сльозі» робили?

- Розважалися, – несхвально випалив Джеймс. – Що ще у цих свирістілок зараз у голові.

- За одним столиком із Кейт Ліндеманн? – уточнив я.

Джеймс відкрив рота і відразу закрив його.

- От з цього місця детальніше, – попросив Хал. – А то в нас один кровосос цілий день в районі ошивався, поки я йому ікла не висмикнув. Міцний гад попався, так нічого й не сказав.

- Чоловік? – уточнив я.

- Це має значення?

- Звичайно. У Кейт лише дівчата. Отже, кровосос був із Грачів.

- Або, – додав Гаррі, – Валентайни повернулися в гру.

- Сподіваюсь, що ні. Думаю, Кейт вирішила таким чином зміцнити своє становище.